Поділити на склади і для переносу слова злітають, пізньої, ввшйдеш, проб єш, телефон, хлопчики, дівчатка, давайте, дружити, українець

Поділ на склади: злі-та-ють,піз-ньо-ї,вий-деш,про-б'эш,те-ле-фон,хлоп-чи-ки,дів-чат-ка,да-ва-йте,дру-жи-ти,у-кра-ї-нець. поділ для переносу: робиш все так само як на скади окрім слів пізньої,українець їх подрібно ось так для переносу піз-ньої,укра-їнець.це тому,що одна буква може залишатися лише в поділі на склади ,а в поділі для переносу 1 букву неможна залишати і переносити

На уроке нужно быть внимательным. потому что все нужно запоминать, чтоб быть грамотным. для того чтоб всё запомнить, нужно услышать и понять. на уроке нужно сидеть тихо и спокойно, чтобы все услышать, подумать и постараться запомнить. ещё на уроке нужно быть внимательным чтобы не допустит ошибку, например в написании слов, предложений, текста или же просто слов учителя.на уроці потрібно бути уважним. бо все треба запам'ятовувати , щоб бути грамотним . для того щоб все запам'ятати, потрібно почути і зрозуміти . на уроці потрібно сидіти тихо і спокійно , щоб всі почути, подумати і постаратися запам'ятати . ще на уроці потрібно бути уважним щоб не допустить помилку , наприклад в написанні слів , пропозицій, тексту або ж просто слів учителя .

образ україни у творчості т. шевченка

тарас шевченко — вірний син україни. він любив свою батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. де б він не був, куди б не закидала його доля, шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в україну, зустрітися з однодумцями. його роздуми над долею народу, любов до вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.

у далекому від україни петербурзі, в казематі в уяві шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. і все це відтворив у невеличкому вірші "садок вишневий коло хати". я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. не сподіваючись більше побачити україну, він намалював чудову картину:

садок вишневий коло хати,

хрущі над вишнями гудуть.

плугатарі з плугами йдуть,

співають ідучи дівчата,

а матері вечерять ждуть.

на засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу україни. поезія шевченка сповнена роздумами про те, як його твори рідному краєві, як їх сприймають українці. 

у поезії "хіба самому " він ставить такі проблеми:

для кого я пишу? для чого?

за що я вкраїну люблю?

чи варт вона огня святого?

поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до україни синівську любов. перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч "крихітку землі із-за дніпра". шевченко мріє ще повернутися в україну, подивитися на її чарівну природу:

може, ще я подивлюся

на мою украї —

писав т. шевченко в поезії "лічу в неволі дні і ночі"

кожним рядочком своїх творів великий кобзар засвідчував любов до україни, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. з якою силою і впевненістю було сказано:

я так люблю

мою україну убогу,

що проклену святого бога,

за неї душу погублю.

поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної україни. у поезії "заповіт" автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб дніпро поніс ворожу кров у синє море. про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. у поезії "тим неситим очам" шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.

любов і віра у світле майбуття українського народу шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. минуло багато часу, але поезії великого кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-україни.