Твір- мініатюра добре імя краще багатства

добре ім’я і честь  — найцінніші скарби на землі. їх  не можна купити навіть за великі скарби. вони  здобувається тільки чесним життям. коли народжується дитина, їй ім*я. вона  все життя повинна жити чесно, гідно i красиво, пам'ятаючи своє ім'я і не заплямовувати його поганими вчинками. прислів'я : «добре ім'я краще за багатство» говорить само за себе – ніяке багатство не може бути краще за добре ім'я людини. а добре ім'я людини – це її добрі справи, вчинки .

Григорій многогрішник– головний герой роману і. багряного «тигролови». він «нікому не відомий, гордий нащадок першого каторжанина сибіру, правнук гетьмана дем'яна многогрішного», «гордий сокіл, безумний сміливець», як говорить про нього автор. «юнак - 25 літ, русявий, атлет, авіатор суджений на 25 років на ймення - григорій многогрішний» - такі прикмети про нього після втечі. григорій «мав голіафську силу, навіть підпливлий кров'ю, навіть в рядні ношений. перше вони могли повалити його лише вчотирьох». григорій виявився людиною «зборканої, але не зламаної і не упокореної волі, що проривався зі стиснених щелеп». його попутчики в «ешелоні смерті» будуть пам’ятати про нього, як «про того "диявола", про того юнака, на двадцять п'ять літ каторги приреченого, що переступив "трибунал" і вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда», «того, хто не здався, хто лишився таки там. образ, як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те ві»

сирітство, немічність, каліцтво, убогість… список цих жахливих слів можна продовжувати. але що нас жахає? самі слова? мабуть, що ні. страшним для нас усіх є той сенс, який вони несуть.

з цими явищами ми стикаємося доволі часто у своєму повсякденному житті, та проте, майже кожен з нас воліє роботи вигляд, що не помічає їх, обминати «десятою» дорогою, залишатися байдужим, адже у нас на сьогодні і так багато справ, навіщо зайві клопоти?

здається, що вони такі далекі, що це чужа реальність, не наша! але в якусь мить все може змінитися і далеке стане занадто близьким і реальним. і в час, коли найбільше потребуєш милосердя, коли серце і душа просять , а тіло страждає, раптом натикаєшся на непробивну стіну людської байдужості, нерозуміння. і тепер, переживши власне горе, розумієш, що чужої біди не буває.

це наука, якої вчить нас саме життя, можливо, хтось скаже бог. та чи потрібно чекати чогось подібного у своєму житті, щоб протягнути «руку » тим, кому це в даний момент необхідно?

на даний час для нас 50 гривень, не надто великі гроші, а для самітної бабуся з під’їзду — це бюджет на цілий тиждень. може, варто все-таки їй? людині на зупинці стало погано. можливо, я не пройду мимо, а запитаю про стан здоров’я і викличу карету швидкої ?

ці речі, які б здавалось, потребують мінімум часу та матеріальних затрат від нас, можуть стати для когось справжнім спасінням. адже часто, опинившись у біді, людині важливо відчути моральну підтримку, відчути, що світ небайдужий і відкликається на її біди. і, якщо у ваших силах, дати підтримку людині, яка її потребує, зробити світ небайдужим, то не роздумуючи, зробіть ! адже, це світ, в якому живите ви і ваші діти і будуть жити ваші прийдешні покоління.

так, зробимо ж все, що в наших силах, щоб у ньому поменше зустрічалися такі явища, які ми не хочемо бачити, пам’ятаючи, що байдужість — не вихід з положення. тільки милосердя кожного з