"про що розповіла біла сніжинка"- скласти твір

Ось і настали зимові канікули. у (твоє місто в родовому відмінку) так нудно, хочеться знову і знову нових вражень. але нажаль цьго разу за сімейних обставин ми нікуда не поїдемо. однією моєю утіхою зостається книга яку мені прабабуся передала в спадок. я ще не починала читати, тому щоб хоч чимось себе утішити, розпочала поринати в минуле. ось-ось і я згадала машину часу, ніби то я повертаюся на багато-багато століть назад. і он, дивіться! на цій сторінці стоїть маленький чоловічок з ліхтариком і запрошує мене в минулий світ!   бабусина книжка розпочалася із нотаток якоїсь дівчинки "я так себе почуваю втомленою після зимових розваг. сьогодні падав такий лапатий сніг, як можна було б сидіти весь цей час вдома? ми з друзями зліпили великого сніговика. я розумію що я трішки завелика для дитячих забав, але поринути з головою в дитинство- це так "  і ось я сама непомітно потрапила в цю історію. сніжинки були такі великі, прекрасні, вони нібито щось співали. якусь казку. прекрасну, яку я із захопленням слухала. сонечко мене своїми променями ніби лоскотало. я почула якийсь дзвінкий і тихий голосочок : " (твоє ім'я), яка ти сьогодні чарівна! хочеш я тобі покажу де наше царство? " ще й не встигла дати відповідь, як всі сніжинки мене гуртом повели кудась далеко. і ось! дивіться! який прекрасний і великий палац. а у середені багато-багато сніжинок, які всі гуртом танцюють прекрасний танець:       -?                                                   -це просто казка!                                       -тут ми всі живемо. але недавно в нас цей замок хотіла забрати велика панна гроза. вона дуже зла та неприємна. вона тут хотіла оселитися і нами всіма панувати. проте ми всі гуртом її прогнали із нашої домівки, яку побудувала матінка природа, подальше від сторонніх очей, високо в небі. але ми тобі показали де ми живемо і народжуємося, щоб ти стала нашою царівною! ой! настав вже ранок. я напевно вчора заснула прямо на кріслі! тому виходить що це все сон.  на дворі бавилися дітлахи, граючи в сніжки. а я все думала над коротенькою розповідю сніжинки.                                                                                                                    

у кожного з нас одна рідна країна. по-перше, це те місце, де ми народилися і виросли, яке не раз і не двічі ми проміряли своїми ногами. по-друге, рідний край– це наша рідна країна її змінити не можна, як не можна змінити своїх батьків, тих, хто дав нам життя. і я вважаю, що де людина народилася, там вона повинна прожити своє життя і пройти до кінця свій шлях. для мене батьківщиною є моя рідна україна.

я дуже люблю свою країну! що може, для кого десь і краще. я впевнена, що для справжнього українця не може бути ніде краще, ніж на рідній землі!

великою проблемою в нашій країні і в усьому світі є ставлення до природи. люди вже не помічають навколо себе прекрасної природи, вони вирубують ліси, осушують болота, вбивають звірів, будують заводи і забруднюють природу. у багатьох країнах створено організації захисту природи, але це дуже мало, адже люди продовжують жорстоко знищувати природу, не усвідомлюючи того, що роблять. природа — це наше життя.

не буде природи — не буде нас. винищуючи ліси, будуючи заводи на цих територіях, люди думають лише про гроші та вигоду, а ні в жодному разі про природу, про красу, про звірів і навіть про своє нормальне майбутнє життя. я вважаю, що це ненормально, це жахливо, люди знищують природу, знищуючи себе. і ніхто не усвідомлює, що ми — частина природи. 1 якщо таке ставлення до природи не зміниться, жахлива неминуча катастрофа чекає на нашу землю, і в ній будуть винні саме люди. можливо, з часом люди зрозуміють, що вони роблять, але вже буде пізно, і ніхто не поверне нам чистого повітря, звірів, ліси, нашу рідну дорогу природу.