Розбір слова: територія (на укр.мов)

територія 5 складів 

т-(т)приголосний глухий твердий

е-(е)голосний не наголошений

р-(р) приголосний дзвінкий твердий

и-(и) голосний не наголошений 

т-(т) приголосний глухий твердий

о-(о) голосний наголошений 

р-(р) приголосний дзвінкий   мякий 

і-(і) голосний не наголошений 

я -(й) приголосний дзвінкий мягкий

    (а)  голосний ненаголошений 

9 букв 10 звуків 

Одного разу зі мною сталось дивне непорозуміння. це був зовсім звичайний літній день. я спочатку побачив хлопців, які досхочу потішалися над смішним чоловічком і над його смішною промовою. від природи, я людина допитлива, тому і вирішив дізнатися, що ж там сталось. одягнений він був у щось на зразок скафандра, який сяяв і переливався металевим блиском, немов зірка з новорічної ялинки. його фігурку можна було б назвати стрункою, якби кишені не стовбурчились б від захованих в них бозна-яких цікавих штучок.  через каламутне скло шолома було видно, як чоловічок, відчайдушно кривляючись, ворушить губами. схоже, йому було душно в цьому незручному вбранні, але він терпів.  на грудях у крихітного космонавта висіла блискуча як і скафандр, металева коробка. потім я зрозумів, що то був перекладач. я підійшов ближче. і сказав: - не дуже-то тямовитий у тебе костюм! крихітка-космонавт відповів: - нашій цивілізації так не здається. я вирішив запитати: - а де ця ваша цивілізація? - о, дуже далеко! я не знаю, як ви називаєте цю зірку. — відповів космонавт, вказуючи блискучою рукавичкою в небо. але там не було ніякої іншої зірки, крім ласкаво сяючого сонця. - а як ти сюди потрапив? - мій космічний корабель вийшов зладу. ходімо, я тобі його покажу. спочатку я мав сумніви. але коли я побачив цей дивний пристрій — вони зникли. це була не дуже велика посудина з безліччю кольорових вогників.   я хотів детальніше одивитися цей корабель, але коли доторкнувся до нього, то мне вдарило струмом. у голові запаморочилось і я впав. а коли відкрив очі, навколо не було нічого дивного. друзі звичайно не повірили мені, коли я їм розповів про цей випадок. але ж ви вірите?

Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті григора тютюнника. образ климка втілює ідеал людини. у маленькій сирітській душі климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. зовнішність климка: «климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій кириловій діжурці. тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» риси характеру климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий.