Продовжити оповідання: серед лісу ріс високий дуб, біля його коріння жив у ямі сірий заєць із своєю родиною, білочка оселилася в дуплі, ще вище на дубі дикі бджоли мали своє гніздо,

Зверху,стоячи на гілці дуба стоюв дятел.він вправно ловив шкідників-комашок і з*їдав їх.так він очищував дуба.дятла назвали лікарем лісу. ось таким була домівка лісових тварин у дубі.старішому дереві лісу.

Привіт, миколо. -доброго ранку, друже, чи був ти сьогодні біля дніпра? -так, ми з моїм рексом вранці прогулювалися там. -а чи помітив ти яке воно гарне на світанку? -так, справді, та мені більш довподоби нічна ріка. коли у ній відбиваеться місяць, та чумацький шлях. це дійсно дивовижно. - нещодавно я був у киеві, мені сподобався вид дніпра біля арки дружби народів. -хотів би я це побачити, напевне, захоплюючий краєвид. - побачиш, скоро, на новий рік ми з класом будемо їхати до киева, і ти повинен також поїхати, щоб побачити багато нового.

вишиванки моєї бабусі

оживають на рушниках барвисті кві це золоті руки моєї бабусі творять дива. її праця невтомна, її винахідливість, фантазія.

     

матусина пісня є нас від народження й протягом всього . життя маленькими ми слухаємо «люли, люли, прилетіли ґулі», «ковзанці, катку-рябку», «ходить сон коло вікон». ми підростаємо, і наші неньки вчать нас співати: «ходить гарбуз по городу». підростаємо ми, взрослеют і наші пісні. уперше десь біля багаття під час відпочинку мама навчила мене співати маршові пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись хотіли зробити гімном країни, – «за україну», «не пора». особливо подобається «гей, у лузі червона калина». це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні   

мені тато завжди говорив  щоб жити потрібно багато працювати та заробляти гроші