Діалог на тему яке воно справжнє кохання

- привіт, олено!

- привіт, мишко. чому тебе в школі не було?

- захворів трохи. що робиш?

- пишу вірші про

- ба! а я й не знав, що ти пишеш!

- ну, є трохи. коли мене щось надихає, то й пишу.

- і що ж тебе надихає?

- звісно, на подібну тематику надихає саме кохання! тільки справжнє.

- а яке воно, справжнє?  

- напевно, щоб з першого погляду, щоб навіки й на віки, щоб хоч би що сталось, але воно ніколи не зруйнувалось. коли ти можеш пожертвувати собою - ось що таке справжнє кохання!

- он а я десь читав, що в якомусь місті, в якійсь школі дівчинка закохалась у хлопця, а він - у неї, тільки боялись один одному про це сказати. а коли виросли, то вийшли заміж совсім за інших людей, але не припиняли спілкуватись. а потім вони постаріли, але так і не зізнались один одному. вона померла першою, і йому віддали її шкільний щоденник на згадку. уявляеш, як він плакав, коли дізнався, що насправді їх кохання було взаємне?

- цікава історія. справжнє кохання, про яке ніхто з них не здогадався. дякую за історію, я обов*язково напишу вірш про це.

- принесеш, я його прочитаю.

- неодмінно!  

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. в усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знаками. за своїм значенням відокремлені члени речення наближаються до простих речень (з очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (леся украї відокремленими можуть бути лише другорядні члени речення — означення (зокрема прикладки), обставини, додатки. головні члени речення не відокремлюються. у вимові відокремлені члени речення виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі комами, іноді — тире (переважно в кінці речення). другорядні члени речення відокремлюються у таких випадках: 1) коли цьому сприяє незвичний порядок слів у реченні (стояв липневий день, тихий, сонячний); 2) коли другорядний член вносить у речення додатковий відтінок причини або протиставлення (пор.: наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (м. стельмах) — кінь тихенько заіржав ( бо був наляканий громовицею); 3) коли другорядні члени поширюються залежними словами (навіть сусіда, великий знавець у голуб’ячому спорті, замилувано стежив за «чужаком» (л. смілянський)); 4) коли другорядні члени мають уточнювальне значення (там, над россю, стоїть одна висока скеля (і. нечуй-левицький)); 5) коли другорядні члени (означення, обставини) виражені дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом

Настало літо. я приїхала до бабусі в гості і вирішила піти до ранкового дніпра. водичка ще не встигла нагрітись. я скинула свої босоніжки і пішла берегом.  раптом я побачила хлопців, які щось вирішували між собою. я захотіла з ними познайомитись. - привіт! - сказала я посміхаючись. на моє щастя хлопці виявились привітні. - привіт! -сказали   хлопці,- не хочеш з нами пограти в гру   "пригоди" ?   - залюбки!   ми мішли до лісу. на землі лежала розбита склянка. один з хлопчиків необачно  став на неї ногою. рана виявилась глибокою, ми взяли його під руки і вивели з лісу і викликали швидку . на наступний день ми прибули до цього хлопчика в лікарню. йому робили складну операцію.  - одужуй! - сказали ми і пішли. - дякую! - радісно сказав хлопчик. я зробила висновок, що треба бути завжди обачним і тоді все буде добре.