– ото світ, ото прогрес,
вже дістала атс,
нема ладу там у них,
роблять курям все на сміх.
час мобільний нам купити,
досить світом вже коптити,
сказав дід, поставив крапку,
на чолі почухав складку.
завтра в місто вирушаю,
та мобільний там придбаю,
баба бачить дід кипить,
охолоне, як поспить.
та на ранок швидко встав,
геть їй слова не сказав,
рушив в місто, хай іде,
чи до діла доведе.
вже скипів в печі обід,
ось і суне з міста дід,
капелюх на голові,
кури з ляку втекли всі.
а мобільний у кишені,
ще й гарантія у жмені,
час вже порати скотину,
в діда згорбило геть спину.
щось ті кнопки натискає,
а що тисне сам не знає,
пішла баба в хлів сама,
діда мучить сатана.
що натиснув сам не знає,
хтось до нього промовляє,
каже там якась дівиця,
у коханні вона левиця.
зробить все, що він захоче,
і завзято так регоче,
зашарівсь дід, як той мак,
хочу так і хочу сяк.
а вона все не вгаває,
з діда дух вже вилітає,
в слухавку сопе, мов міх,
а дівицю бере сміх.
– що старий, досить дрімати,
час до діла приступати,
роздягайся до гола,
у кохання піде гра.
одна рука пішла в хід,
уже голий стоїть дід,
вже готовий в наступ йти,
де дівицю ту знайти.
баба брязкає дверима,
голий дід перед очима,
– одурів, старий віслюк,
чує в двері хтось тук-тук.
кума в хату залетіла,
стоїть лупає очима,
витріщила свої очі,
мовби щось сказати хоче.
тут, як стала реготати,
дід кальсони став вдягати,
– куме, ти не гарячкуй,
добре стань та поміркуй.
я сама вже скільки літ,
геть не милий білий світ,
візьміть мене у свій кут,
геть не страшний божий суд.
будемо тебе шанувати,
– досить, кума, жартувати,
був у місті геть спітнів,
– діду, тут без зайвих слів.
іди на ліжко та чекай,
стій, куди ти, не тікай,
ще таке не бачив світ,
у кальсонах тікав дід.
особистості великих українських людей необхідно вивчати, аналізувати і розглядати як можна більш ретельно. необхідність цього обумовлена тим, що наш народ повинен віддавати належне своїм найкращим представникам, цікавитися ними, щоб ще більше прославити і визнавати їх внесок в українську культуру. ні для кого не секрет, що тарас григорович шевченко є найбільш видатним представникам української культури. причини цього зрозумілі, і всі ми усвідомлюємо це вже з самої ранньої нашої юності. саме тому дуже цікаво розібратися, якою була доля цієї людини і що за особливості у неї були.
відомо, що тарас шевченко виріс фактично без матері. його мама померла дуже рано, і він так ніколи і не дізнався, що таке справжня материнська любов і турбота. як мені здається, це заклало в його душу і свідомість щось таке, що й зробило його одним із найбільших українських письменників, митців українського слова. після смерті матері батько тараса одружився на іншій жінці, але вона, будучи мачухою, нерідною мамою, була дуже суворою по відношенню до приймальної дитини і ніяк не могла замінити для нього справжню маму.
незважаючи на все це, в долі тараса шевченка були і інші особливості, які вплинули на його розвиток. втім, як мені здається, їх важливість були нижче, ніж всі події в його дитинстві. вся справа в тому, що тарас шевченко був надзвичайно талановитою людиною від природи. і його талант мав відразу кілька проявів. спочатку він почав малювати, творити картини. його талант був помічений і йому суттєво ті, хто мав таку можливість. особливе місце серед усіх картин тараса шевченка займає картина під назвою «катерина», написана маслом. втім, серед його творів зустрічається і безліч інших, визнаних творів найвищого рівня
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Підібрати синоніми до слів чистий- ходити- думати- гарний- спокійний- поживий-