10 речень з дієприслівниковим зворотом із літератури

Пож поставте! мирослава впала на ноги, не пускаючи своєї зброї. звалившись несподівано в пропасть, вона, проте, не почула ані на хвилю страху. неприятельки стояли, не зводячи ока одна з одної. раптом ведмедиця вхопила в передні лапи великий камінь і, зводячись на задні ноги, хотіла шпурнути ним на мирославу. (за і. франком). під'їхавши до воріт, хлопець сплигнув з коня. (а. головко). спускали відро, журавель хрипко скрикував, і відро з зітханням топилось, холодно побулькуючи, випускаючи горішній дух. і коли відро похилитувалось на цямрині, то воно вже пахло не сухим залізом, а мокрим, і ми, відгинаючи дужку, пили студену воду, од якої зуби ломило. (є. гуцало). 

Объяснение:

Написання слів з ненаголошенними голосними перевіряється наголосом.

Якщо не можна перевірити написання слова за до наголосу, застосовуємо правила:

1. Буква "и" пишеться:

а) у сполученнях -ри-, -ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах:  тривога, величезний, бриніти, стриміти;

б) у суфіксах -ик, -иц(я), -ищ(е), -иськ, -ив(о), -ин-, -инн(я), -ичок-, -ичк-: братик, становище, хлопчик, мереживо, посміховисько, палиця. вуличка.

2. Буква "е" пишеться:

а) у сполученнях -ере-, -еле-: шелест, черевики , ожеледь, очерет

б) якщо е при зміні випадає або чергується з і: травень- травня, серпень - серпня; велетень - велетня

в) у суфіксах -ець, -ень, -тель, -еро, -елезн-, -ен-, - енн-, -еньк-, -есеньк-, -ечок-, -ечк-: восьмеро, кошеня, горлечко, за , батенько, малесенький, подушечка, учитель.

3. Буква "о" пишеться:

а) у звукосполученнях -оро-, -оло-: боротися, дорога, колосся, молотити;

б) у словах: товар, гончар, погано, лопата, монастир, отаман, богатир  борсук, корявий

У деяких словах написання літер не можна перевірити, тоді треба звернутися до орфографічного словника.

Фразеологізмам властиві такі ознаки:

1) семантична неподільність;
2) відтворюваність у готовому вигляді;

3) наявність емоційно-експресивного забарвлення;

4) сполучення двох і більше слів, що можуть мати переносне значення;

5) стійкість граматичних категорій і усталеність порядку слів;

6) спільність синтаксичної функції для всіх його компонентів.

Основним джерелом творення і поповнення фразеологізмів є жива народна мова, з якої надходять у літературну влучні вирази, дотепи, жарти. Такі вислови пов'язані з обрядами, звичаями, побутом і характером народу.