Складіть діалог між однокласниками з приводу цікавого фільму або телепроекту або діалог батька, матір розмовляють з приводу навчання

                                            розмова двох дівчат

- прівіт, машо!

- привіт сашо! ти ходила учора з класом у кіно?

- так, звичайно. дивна назва: " навчання, кохання, кінь' др чого тут кінь?

- я теж не можу зрозуміти назву.

- тобісподобався цей фільм?

- не дуже.

- чому?

- я не дуже люблю мелодрами. а тобі як фільм? сподобався?

- мені сподобався. а ти знаєш,що його знімали у швеції.

- так. хто це міг не знати?

- не пощастило тим, хто не пішов у кіно! вони потім будуть це відпрацьовувати влітку.

- як?

- мити вікна, підлогу та інше.

                                                дзвінок

- ало. так я вже йду. добре куплю! бувай!

                                                розмова дівчат

- добре, машо, бувай!

- бувай, сашо!

  що таке батьківщина? " рідний край це місце нашого дитинства, життя і смерті"-скажете ви. однак, на мою думку, батьківщина ( так, саме з великої букви) це не тільки місце нашого народження, а й центр формування нашої особистості. моя батьківщина - україна. я люблю свою країну не за багатсва , а за мирне небо, ціна якого становить багато життів,за її безкраї та прекрасні краєвиди,  за щиру посмішку матері.незважаючи на те , що україна не дуже розвинена , я все ж її люблю . як було написано у вірші " лебеді материнства" , батьківщину не вибирають, сину."

мій дідусь іван сидить на чолі великого овального столу у просторій залі свого будинку. за цим столом щороку збирається його велика родина на сімейні урочистості. діти, онуки, правнуки… всі ми вважаємо за велику честь знаходитися в цьому домі за одним столом. сьогодні діду виповнилося 85 років. він гарний: високий, ставний, з абсолютно сивою, але пишною шевелюрою, яскравими синіми очима. одягнений у модний джемпер та дорогі джинси, замість краватки на ньому елегантна шийна хусточка, яка надає йому трохи легковажного, богемного вигляду.

мій дід – успішна людина. все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без участі «сильної волохатої руки». він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок   – взагалі нічого. батько загинув на війні, коли хлопчикові   виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.

та була в нього одна риса, яка й стала запорукою його життєвого успіху: наполегливість у досягненні своєї мрії. а мріяв тільки про одне – вивчитись. з свого богом забутого села він до далекої незнайомої москви. і там якимось чудом вступив до інституту. вчитися було страшенно важко. але здолав і науку. а потім почав працювати за фахом. чесно працював. він каже, що це й виявилося найскладнішим – бути завжди чесним і послідовним, ніколи не ставати на хибний шлях, приймати правильні рішення, не шкодувати себе, віддаватися обраній справі. ось тоді й почав приходити успіх.

отже, якщо спитати мого діда, в чому він полягає, той життєвий успіх, він вам скаже: працюй і не шукай легких шляхів. все дуже просто.