Опис картини катерини білокур осінь

Катерина білокур – талановита українська художниця-самоучка, представниця так званого "наївного мистецтва", майстер народного декоративного живопису. її картина "осінь" була написана в 1960 році, коли художниці вже було 60 років.  на ций картині зображені дерева, які тільки почали жовтіти. глядач начебто дивиться на ці дерева трохи зверху, немов стоячи на пагорбі. погода ясна, на небі багато невеличких білих хмарок. небо дуже ретельно виписане; сонця на небі не видно, а легкий рожевий відтінок хмарок свідчить, що воно скоріш за все вже спустилося низько та скоро настане вечір.  від картини віє спокоєм. вона залишає дивне враження. і начебто нічого особливого на ній не намальовано - дерева і дерева, але є в ній щось особливе. мабуть, це любов до рідного краю, до природи, яку талановитій художниці вдалося майстерно втілити у цій картині. як казала катерина білокур, "талант здобувається великою любов'ю". і, дивлячись на картину "осінь", переконуєшся у тому, що так воно і є.

Явважаю, що помітну роль в нашому житті відіграють українські пісні. без них ми б не дізналися про минуле наших предків, які оспівували правдиве життя людей. не дізналися про трагізм у цих піснях і про гумор. люди не могли обійтися без пісень, тому що вони підіймали дух, якщо воїни ішли на війну і підіймали настрій , розповідали про долі різних людей.  важливість пісень полягає в тому, що ніхто не міг не співати їх. народ веселив себе ними або, сидячи біля великого вогнища співали сумні пісні. зранку до вечора люди працювали, а ввечері виходили на гуляння. роблячи, гуляючи, народ вигадував пісні і співав їх. пісні – це розповідь, але в музичній формі. важливість полягає ще в тому, що на весіллі народ забавляли пісні гумористичні, це було найважливіше на ньому.  пісні дійшли і до наших часів, але ніхто не згадує їх, забуваючи про них. згадуємо лише тоді, коли читаємо їх, але деякі навіть не здогадуються, що старі українські пісні існують. згадуючи про них, ми задаємо питання „чи важливі пісні сьогодні”. деякі скажуть „ так”, - але більшість „ні”  чому? тому що щі пісні відійшли на другий план, в людей зараз з’явилися інші інтереси і їм навіть нецікаві українські пісні. ми виростаємо і забуваємо про родинно-побутові, весільні пісні, . можливо, в майбутньому наші діти, онуки, правнуки не вивчатимуть  їх, бо ці пісні зникнуть. будуть друкуватися нові книги про нові подвиги, і діти наші не дізнаються про долю наших людей, про яких співають в пісні. тому ми маємо пам’ятати, берегти пісні, переказувати нашим нащадкам, щоб вони розповідали своїм дітям. я позитивно відношусь до українських пісень, дізнаючись їхню долю, я відчуваю  напруженість, гостроту, часом трагічність сюжету високу емоційність зображення однієї події з життя головного героя. це все про . українські пісні нам знати про минулі часи, про долю наших предків. 97 голосов3.5  из  5  (97  голос)

Вмоїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки новий рік, але й різдво христове. для нас це родинне свято. ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з нового року.готуватися до різдва ми починаємо ще зранку. мама готує смачну кутю з родзинками. як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. а вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.потім я разом з друзями йду колядувати. за правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. ми приходимо до знайомих нам людей. заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що іісус христос народився.за це нам солодощі та дрібні гроші. але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. я була лікарем та рятувала козу. ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі. а мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.