Придумати кінцівку жили собі, були собі дві вивірки в густому лісі у дуплах. однаково гарні, пушисті, ловкі. тільки не однакової здачі. бо одна з них цілий день трудилася; збирала орішки, гриби, жолуді і все те складала у своїй хатинці, в дуплі дерева.а друга була собі зовсім недбайлива. цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки на галузку, лякати пташок у гніздах або сидіти бездільно й свистати на весь бір. а схоче попоїсти — не журиться. тож літом усюди їжі повно! то горіх, то жолудь з дуба, то шульки з ялиць і сосон, то корінці всякі. погризе того, скубне цього — та й знову скаче собі весела, сита.отже, ціле літо весело прожила.тим часом перша вивірка, працьовита й дбайлива, наносила собі в дупло повно всякого корму. це на зиму . і вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом, пушком і сухим листям, щоби було тепло і м’яко в зимі. та й дверцята приробила собі до свого дому. добра була господиня.так пройшло всеньке літо, в одної вивірки — у праці й журбі, а в другої — в іграшках.минула вже й дощова осінь, і прийшла холодна зима. в лісі стало сумно і пусто: ні листячка, ні грибів, ні орішків. тільки мороз і вітер, що снігами мете.сидить собі в тепленькому дуплі роботяща вивірка і гадки про біду не має. ціле літо на те працювала, щоби в зимі спокійно відпочити. і м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що. спокійно сидить собі, люлечку-фаєчку покурює.ой, та не так жилося її лінивій і легкодушній посестрі. у її дуплі ні вікон, ні дверей. не пригаздувала. ні засобів на зиму нема, ані одного орішка! лиш холодний вітер по хатині свище, гуляє. сидить бідна вивірка, голодна, марна, змерзла, в клубочок звилася. кидається по лісі туди, сюди, нічого нема — усе замерзло. хоч погибай з холоду та й голоду! аж пригадала убога вивірка свою пильну, роботящу сусідку та й думає собі: «піду я до неї. хай же чим-небудь, у неї гори припасів. а літом їй поверну