весняну пору ми чекали довго. всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.
і ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. а сьогодні снігу на даху вже не стало! земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. я люблю спостерігати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.
дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. і вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. а у дворах грає безліч дітей.
бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.
радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. радіють і люди теж. весна всім несе оновлення !
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Складіть висловлювання"мої спогади про літній вечір"уживайте діеслова минулого часу.
це літо видалося дуже гарним.
я щодня згадую ті вечори, які я провела у селі.
я виходила з хати і поглядала на зорі. на вулиці був легкий вітер. дерева коликалися. я завороженно дивилася на зорі. згодом в хатах зникало світло. тоді я йшла до хати і разом з пила гарячий чай, абі зігрітися.