Скласти вірш про пташині плітки чотири строфи в чотири рядки

ось йду я по дорозі і спостерігаю, як   з першого погляду інтелігентний чоловік ображає стареньку жіночку! а чому ж це? тому що жінка стала в чергу перед ним, але ненавмисно, просто не побачила. в мене запитання: чому у людей немає часу на ввічливість?   люди нашого часу   цінують тільки себе і найчастіше виявляються егоїстами. я не засуджую людей, просто хочу закликати їх до морально-етичних правил! адже мораль в собі треба теж виховувати! будь ласка, озирніться! скільки людей вже постраждало від ваших колючих образ! душа кожного з нас як тендітна квітка, яка с маленького удару може пошкодитись.отже, життя не на стільки коротке, щоб людям не вистачало часу на ввічливість!

мені здається треба написати рідна мова   потім вклеїти якісь фото на уроці рідної мови та потім вкелеїти   ось це:

рідна мовамово рідна, слово рідне,хто вас забуває,той у грудях не серденько,а лиш камінь має.як ту мову нам забути,котрою училанас всіх ненька говорити,ненька наша мила.у тій мові нам співали,нам казки казали,у тій мові нам минувшістьнашу відкривали.от тому плекайте, діти,рідну свою мову,вчіться складно говоритисвоїм рідним словом.

  а потім:

рідна мова  —  мова, яку виробили рідні по крові покоління, саме цю мову людина в нормальних соціальних умовах вивчає найперше. незнання рідної мови не виключає її існування і не означає автоматичного привласнення цього означення засвоєній чужій мові[1]. вивчення мови відбувається у дитинстві у природний спосіб в умовах опіки над малим дитям. як правило  — це родинні умови. рідна мова — одне з найважливіших понять соціолінгвістики та етнології, яке нині набуло міждисциплінарного статусу. існують різні, часом суперечливі трактування терміну «рідна мова»[2]. загалом, виділяють три концепції: етнічна мова, перша мова та мова, засвоєна в дитинстві.