Коли моя мама училась у школі міні-твір

Твір на тему " коли моя мама вчилася в школі". моя мама вчилася в школі давно , в той час школи були зовсім інші , не як зараз . мені мама розповідала що їдальня у них була на вулиці . мама вчилася відмінно , у неї були одні п'ятірки , вона була відмінницею , і однією з кращих учнів в її класі . тоді було всього десять класів , а зараз одинадцять , але зате , в ті часи не можна було закінчити школу після дев'ятого класу , а в поточний час цілком можливо піти зі школи після дев'ятого класу . моїй мамі дуже хімія , фізику вона не любила , але вона обажаю і ію . також зараз з'явилися нові предмети , і шкільна програма інша . особисто мені подобається нинішній час , а ні як тоді )

 

заголоаок "працьовита бджілка"                                                                                                               самоко ранечку прокидається бджілка, яка живе у дєвночку.потім вона вмивається рнішньою росою і летить збирати нектар.коли бджілка прилетіла до квіточки, вона нюхає її.якщо вона гарно пахне, то бджілка збирає з неї нектар.коли маленька комашка назберала нектар вона летить додому та милується природою.     удачі

 

 

ім’я людини - це юридично зафіксоване слово для вирізнення особи. кожен народ протягом тисячоліть виробив свої власні імена. в них відобразилася його духовна культура, характер і світогляд. прадавні українці мали промовисті й милозвучні імена: добриня, дана, любим. в давні часи слов’яни мали тісні племінні зв’язки, тому досить часто імена були спільними для всього слов’янського світу: богумил, миролюба, крилач, полян, творилад, братислав.із прийняттям християнства почали впроваджувати грецькі, римські, єврейські імена. їх часом було важко вимовити й запам’ятати, тому українці надавали іменам власного фонетичного і морфологічного вигляду. прокопія іменували прокопом, ігнатія – гнатом. ще кілька століть після християнізації давні народні імена активно вживались поруч із християнськими. майже кожен українець мав два імені: традиційне й церковне. з часом християнське ім’я стало головним. чимало народних імен збереглося у вигляді прізвищ: тригуб, хмара, богород та подібні. (за г.лозко; 132 сл.)