3реченя з"кобзаря" стягнених ))скажіть))

Додолу верби гне високі, горами хвилю підійма. ("реве та стогне дніпр широкий") пишається над водою червона калина . ("тече вода з-під явора") сім"я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає. ("садок вишневий коло хати") високі, червона, вечірня - стягнені прикметники).

1)хто хоче збирати, той мусить добре засівати2) рої метеликів летять на квіти, щоб далі й далі знов летіти, і бджіл гуде незримий дзвін в гарячу синь.3) ти до мене прийшла не із казки чи сну, й здалося мені, що зустрічаю весну.4) щаслива ти, дорого, якою ми ідем, і пісня та щаслива, що в серці ми несем.5) з того вечора я часто приходив до дядька себастьяна, і ми разом читали якусь книгу, коли він мав час. 1) [ ], ( ), і [ ], ( ) 3) [ ], ( ), і [ ] 2) [ ], і [ ], ( ) 4) [  ],  й [  ], ( )

Прийшла зима- чарівниця , захурделила, замела доріжки білим снігом, закувала в лід річки і озера. у небі закружляли у дивному танку  срібні сніжинки.  - дивіться, яка я гарна! таких візерунків, як у мене, немає нівкого, - мовила одна сніжинка. - так, ти гарна, але не гарніша за інших! ми всі   діти  матінки-зими і однаково прекрасні, - відповіла друга сніжинка. - але ж візерунки у нас різні, і мій   найкрасивіший, - не вгамовувалася перша сніжинка.      друга сніжинка хотіла щось сказати подрузі, але в цю мить впала на щось тверде.  - дивись, яка вона гарна, який у неї чудернацький візерунок! - промовило якесь дівча на долонці сніжинку.     а перша сніжинка впала дівчинці під ноги і ніхто не побачив її краси серед величезної кількості сестер-сні