Складіть речення з словами то ж, як що, при тому, те ж , при чому , якже , як же

Батьки прислухались до дітей,то ж давайте і ми будемо уважні та дбайливі. яблукао упало б на землю,як що   би був вітер. при тому,що всі слухають,вона не звернула уваги. випускники дбайливо причепурювали школу те ж. світило яскраве сонечко,при чому недавно падав дощ. якже в це повірити,коли ситуація незвичайна. як же мені хотілося ще раз повірити ім,але не

в ці слова кожна людина вкладає свій смисл. хтось уявляє собі сільську хату в степу, або горах, хтось — дім у місті. але для всіх нас слова «рідний дім» пов’язані з теплом матусиних рук, світлом її ласкавих очей, з суворим, але справедливим батьком. із запахами, які притаманні тільки рідній оселі, де пройшло твоє дитинство. кожна людина має свій рідний дім, де її завжди люблять, чекають, зрозуміють і пробачать. навіть якщо вже немає батьків і тої оселі, де ти виріс, вона завжди є у твоєму серці, у твоїх спогадах. і якщо людина зростала в любові, дім для неї дійсно був рідним, то і сама, коли виросте, створить такий же дім для своїх дітей. поняття «рідний дім» може означати також рідний край, батьківщину. якщо я, наприклад, народився на донеччині і перебуваю далеко, то весь донбас, кожна звісточка звідти, навіть номер «вечірнього донецька», рідними. для всіх українців україна — рідний дім. а якщо брати ще ширше — всі ми земляни і земля — наш рідний дім.

 

я люблю своє місто, свою батьківщину — мій рідний дім. і хочу, щоб вони були найкращими. а сам я буду робити все можливе, щоб над моїм рідним домом було мирне небо, щоб він був чистим, затишним. щоб усім його громадянам жилося добре.

 

у  будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. ці словах козьми пруткова образно визначають роль дружби в людських стосунках

у первісному суспільстві була принципово непорушною, а права та обов’язки друзів мали суворо відповідати традиції. пізніше дружба базується на спільності інтересів.

дружба ушляхетнює життя, її шанували і звеличували древні мислителі. аристотель стверджує, що дружба — найнеобхідніша для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна. ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів. мати багато друзів — це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і другом — це те саме.

надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі й ментальності. розкриваючи велику силу дружби, григорій  сковорода  наводить слова плутарха. про те, що дружба, життя, не тільки додає втіхи й чарівності, а й зменшує страждання, і бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається. і як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу. сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів.

нині, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування й телебачення подекуди замінює людські стосунки, — чи актуальні питання глибоких, відданих, дружніх взаємин?

звісно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов, завжди залишатимуться найвищими цінностями.

у психології поняття «дружба» визначають як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні стосунки, що характеризують взаємну прихильність їхніх учасників, взаємні очікування відповідних почуттів і надання переваги комусь з-поміж інших.

дружба вимагає дотримання її неписаного «кодексу», що передбачає необхідність взаєморозуміння, відвертості й щирості, активну взає, взаємний інтерес до справ і переживань іншого, щирість і безкорисливість почуттів. серйозні порушення цих правил призводять або до припинення дружби, або до поверхових приятельських стосунків, або навіть до перетворення дружби на її протилежність — ворожість.

найбільшої інтенсивності дружба досягає в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова важливість відносин з друзями.

дружба дає змогу висловити потаємні почуття, які переповнюють людину, та знайти підтримку тих, хто поділяє ці думки й почуття.

отож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів — що дерево без коріння.