Написать твир-опыс процесу праци за власним спостереженням

Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. ох, ці пиріжки! вони такі смачнючі! ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.  мені приємно спостерігати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.  я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. а ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «от славний козачок! а ходи-но до свого війська! » — і саджає його в рядочок до інших на лист. коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. до того ж робить це великою гусячою пір'їною.  для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні. 

Привіт михасику, що ти робиш? - привіт ольго! я годую каченят, що не видно? - а навіщо ти їх годуєш, вони що самі не знайдуть їжі? - ольго, вони то звісно знайдуть, але так я їм полегшують життя, тому що вони не будуть ходити голодними в пошуках їжі, а так то я їх годую і вони стають ситими. так я рятую природу! хочеш зі мною? - звісно, а що робити, михасику? - зараз ми підемо до парку та повісимо годівнички для птахів, щоб вони не голодували, а потім ми в тому парку посадимо деревця та квіти, щоб було гарно! - а навіщо ось це взагалі робити? - щоб зберегти природу! - а навіщо її берегти? - бо природа дає нам їжу, вона нас годує і дає вижити.

мені часто доводиться чути, що сучасна молодь негідна, якщо порівнювати її зі старшими поколіннями. по-перше, молодь стала лінива та не хоче трудитися, любить лише розваги. по-друге, молоді люди нахабні та нечемні, не поважають старших. також серед молоді багато людей зі шкідливими звичками, наркоманів. кажуть, це тому, що у сучасної молоді моральні принципи нерозвинуті.

а моя власна думка з цього приводу така. мені подобається наша молодь. я перерахував усі недоліки, але вони притаманні не тільки молоді, але всьому нашому суспільству. навпаки, я часто бачу, як мораллю та порядністю нехтують люди віком сорок-п'ятидесят років. наприклад, вже немолода кондуктор автобусу виганяє з салону ветерана. таких людей вже до молоді не віднесеш. саме вони і навчають поганому молодих.

основні моральні принципи та цінності молоді мають бути такі: чесність, порядність, відповідальність, повага до досвіду старших, енергійність у праці. а ще доброта, людяність та згуртованість, альтруїзм.

я вважаю, що ті моральні принципи та цінності, які я перерахував, мають стати провідною зіркою в житті молодих людей.

власне я вважаю нашу молодь цілком цікавою та розумною. головним недоліком української молоді, на мій погляд, є велика кількість егоїстів серед неї. нам, попри всі свої таланти, важко згуртуватись заради якоїсь цікавої або важливої справи. адже ніхто не хоче поступитися своїми інтересами заради загальної користі.

але ж молодь завжди несе з собою щось нове, свіже. молодь має змінювати оточуючий світ! поодинці це робити важко, тож ентузіасти мають об'єднуватись. молоді люди — бунтівники проти шаблонів поведінки, реформатори. головне, щоб вони не боялися своєї ролі та не перетворювалися на “старих” у молодому тілі. все одно молодь не має такого життєвого досвіду, як старші люди. то навіщо втрачати свою неповторність?