Протележні за значенням слова прелетили и щебучуть

Прилетели улетели, щебечут говорят

Непереможна та нездоланна україна. скільки сенсу містить цей вислів. рідна та незалежна країна, вибита за для нас нашими могутніми пращурами кров`ю та честю. я пишаюсь своїм цілеспрямовані/ім і гордим народом, який на протязі кількох століть боровся за право називатися вільним. я вважаю, що моя батьківщина ~ найкраща у світі, тому що наші діди як ніхто інший довели, що ми варті своєї історії, свободи та істинного духу справжнього нездоланного народу. звісно, отримане право на власну долю далося не з легкістю, але наш народ витримав всі випробування. та пишатися можна не тільки нашою історією.треба лише зупинитися на мить і подивитися на чарівну красу україни: безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса! що є кращого на світі? я справді щасливий, що народився і живу на такій чудовій, багатій, мальовничій землі. мій рідний край! овіяний вітрами історії, оспіваний у піснях, прославлений у легендах.  дуже ганебно становиться на душі, коли подивишся що робить з сучасною україною її чи можна так просто зневажати її історію, її народ, який своїм потом виборов нашу державу. в загалом, потрібно почати з  себе, потрібно довести нашим пращурам-козакам, що ми варті їхньої історії та боротьби за ту батьківщину, яку маємо зараз. любити свій край - це по-перше означає не бажати йому зла, поважати мову, культуру, літературу,  побут, історі а найголовніше - не бути байдужим і робити все на користь україни! український народ, як і кожна людна, має право бути господарем у своєму домі, на своїй землі і самому вирішувати свою долю. безмежна любов  кожного громадянина до своєї україни піднятися їй з колін і відродитисъ!   сьогодні україна вільна, суверенна держава, яка будує нове життя, життя яким будуть жити наші діти. тож, вернемо бувалу славу нашої батьківщини і покажемо, що ми гідні називатися українцями!

Здитинства ми багато чуємо про те, що маємо бути чесними, сміливими, працьовитими, добрими, справедливими… цей ряд можна довго продовжувати. звісно, ідеальних людей не буває, але кожному з нас хотілося б мати в собі найбільше чеснот. власне мені, на мій погляд, не вистачає сміливості та рішучості. нещодавно на уроці з української літератури ми прочитали оповідання володимира винниченка «федько-халамидник». головний герой цього твору мені дуже сподобався. федько якраз і був сміливим і рішучим хлопчиком. я не знаю, як саме треба виховувати в собі ці риси характеру, але вони потрібні мені. кожного дня ми стикаємося з різними проблемами, які треба вирішувати. чим старшими ми стаємо, тим більші проблеми на нас чекають. щоби не втратити повагу до себе, треба рішуче та сміливо їх вирішувати. я сподіваюсь, що зможу виховати в собі ці риси характеру, адже людина повинна вміти виховувати не тільки інших, а й себе.