Poзповідь діти граються в хокей і на ковзанах

у мене теж ця розповідь ніхто не довомагає(

я народився та живу в україні, це моя батьківщина, мій улюблений куточок землі. я дуже люблю мальовничу українську природу. безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. в усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. хоч, я впевнений, на землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. і я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

мій рідний край – це мова, пісні, книжки. це знайомі з дитинства казкові герої. це найперші спогади про власне життя. на мою думку, втратити все це – величезне горе. згадуючи про людей, яким доводилося залишати батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. а ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

усі ми на землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. ми маємо поважати одне одного. я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця.

Язнаю сучасне прислів’я: «одне добре діло цінніше ста проповідей». я з цим абсолютно згоден. мало навчати добру та «читати мораль» іншим. потрібно ще робити дійсно важливі, корисні для людей справи. а це не всі люди вміють. наприклад, багато хто з нас співчуває безпритульним тваринам. ми любимо подивитися в інтернеті сльозливі картинки з їхніми зображеннями. але мало хто годує цих тварин, бере їх до хати, лікує або організовує для них притулок. іноді хороші та добрі слова самі собою стають корисною справою. наприклад, ваш друг чимось засмучений. а ви втішаєте його, даєте корисні поради, просто розважаєте, дякуєте за все, що він вам зробив хорошого. але все одно слово не має такої ваги, як добра справа. за гарними словами не завжди стоїть справжній корисний вчинок. загалом, я вважаю, що доброта - це перш за все діло. до того ж справжній добрий вчинок завжди робиться безкорисливо. воно чимниться «за порухом душі». доброта може виявлятися і в малих вчинках, необов’язково у чомусь великому. наприклад, варто приготувати вечерю втомленій після роботи мамі, захистити слабкого. або власноруч посадити клумбу у запиленому місті. доброта дійсно починається з малого. хоча з часом людина буде здатна творити і великі справи. як мати тереза, наприклад, яка мільйонам бідних та хворих людей. добрі вчинки приностять радість не тільки оточуючим людям, але і тому, хто їх робить. без добра життя нещасне. на цю тему в народі існує ще одне прислів’я: «зле тому, хто добра не робить нікому».