Скаласти речення зi словом розквiтнути.

Якби не зламали калини, вона могла б розквітнути навесні рясним білом цвітом.

Все, що змогла) * * * осіння пора! як заворожує вона своєю красою. але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.  чудово, неначе в казці! все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. з дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. а вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.  де-не-де з-під опалого листя маленькі боровички, лисички, підберезовики.  а високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.  як хороше, як гарно навкруги! і тобі, осінь, за цю красу!  

  деревья, высотой  с глубоко-бороздчатой, коричневато-бурой, толстой    угло-конические, с четырьмя наружными, кожистыми, коричневыми чешуями.  спирально-двухрядно расположенные, простые, с  продолговато-овальные до широколанцетных, длиной 6—25  см, заостённые на вершине и от клиновидных до сердцевидных при основании, по краю грубо-зубчатые, тёмно-зелёные, довольно кожистые, с перистым жилкованием.  и  язык  видные, длиной около 1,5  см, розовато-беловатые, рано .