Твір-роздум яким повинен бути справжній друг 10-20 реченнь

    твір-роздум про те, яким повинен бути справжній друг, пропоную скласти так:     поняття про справжню дружбу у кожного різне. яким же повинен бути справжній товариш? я вважаю, що друг - це щира та незрадлива людина, яка здатна бути поряд, коли ти цього потребуєш. зовсім не важливо, якого кольору волосся, яка зовнішність у товариша. головне - це його людські та духовні якості.     справжній товариш - це той, хто покине власні справи та завжди прийде тобі на . в цій людині ти ніколи не будеш сумніватися. але, на мою думку, ти маєш віддавати те саме, що тобі дає людина. тобто радіти успіхам свого товариша, йому, підтримувати. дружба - це завжди взаємність. тож бережімо одне одного, адже справжній друг - цінний скарб нашого життя.

Ніхто не буде сперечатися з тим, що доброта і чуйність - дуже хороші людські якості. Всім подобається спілкуватися з добрими і чуйними людьми. І навпаки: зі злими і черствими людьми спілкуватися ніхто не хоче, тому зазвичай у них немає друзів. Хто ж захоче дружити зі злим людиною?

А ось якщо людина добра і чуйна, тоді у нього завжди буде багато друзів. Всі будуть любити таку людину. Якщо раптом у нього з'явиться якась проблема, друзі завжди до Тому що добра людина і сам друзів виручав. А ще кажуть, що добрі люди відрізняються міцним здоров'ям, тому що часто посміхаються і не зляться через дрібниці. Так що якщо хочеш бути здоровий і щасливий - будь добрим і чуйним!

Зоряна ніч! Вийди опівночі і тебе зачарує небо. Вдивіться у нього безмежне мерехтливе полотно розгорнулося горить живе і дихає . Срібне сяйво бринить над землею сипле пригорщами зорі і блідими стрічечками опускається на дахи. Духмяне повітря п'янить і рухає океан пахощів. Чуттєво бентежна ніч!

Усе кругом спить непорушно натхненно стоять  дерева оповиті темрявою і величну тінь від себе бездонні водойми тихі і спокійні мліють віддзеркаленням зоряного неба. Прохолода і пітьма підкрадається до сонних темно-зелених садів, які ледь оговталися від денного щебетання птахів. І тільки яблуко невтримавшись на гілці гупне стривоживши тишу. Дивовижна ніч.

А вгорі все дихає міниться і зачаровує… Усе дивне усе урочисте. Зорі сором'язливо підслуховують чорнобрових і таємничо/тихо шепочуть Кохаю, кохаю… І на серці від того бентежно і дивно і зграї срібних почуттів виникають у нічній глибинні і линуть високо туди де зорі . Закохана ніч!

Місяць малює свою картину дрімає на горі село. Ще дужче ще краще виблискують проти нього купи хат ще сліпучіше виринають з пітьми низенькі їхні стіни. Усе відпочиває… Казкова ніч!

Объяснение: