Намалюавти стін газету про рідну мову за 4-клас

Вісторію живопису ісаак ілліч льовітан увійшов перш за все як пейзажист. льовітан – творець так званого «пейзажу настрою». художник умів дуже тонко передати різноманітність стану природи, дати відчути всю красу навколишнього світу. на картині «золота осінь» ми бачимо березовий гай в мідно-золотому осінньому убранні. у глибині лугу втрачається річка, на лівому березі якої стоять стрункі біло-жовті берізки і дві осики з вже майже опалим листям. вдалині видно червонуваті вітки чагарника. земля укрита жовтіючою травою. а на лравюм бережу річки – ряд ще зелених верб, які ніби чинять опір осінньому в’яненню. річкова гладінь здається нерухомою і холодною. на і» і верхні води відбивається: світле небо з білими хмарами. осінній день, зображенний художником, повний світла. у картині переважають життєрадісні світлі стіни. майже на лінії горизонту помітні контури далеких будов, лісу, полів, що її шсівають озиминою. пейзаж «золота осінь» зображає иайліричнішу з пір року. «смутна пора і чарівність. приємна мені твоя: прощальна краса», – так сказав про золоту і тінь олександр сергійович пушкін. напевно, саме ці терміни повторював про себе ісаак льовітан, пра.цюючи над своїми знаменитими пейзажами. художник іноумів осінь перш за все як свято фарб, як прощання з літом. пейзаж цей не шівіває сумних думок лро майбутня) довгу зиму. адже в природі все однаково удово, і кожна з пір року має свою неповторну красу. дивлячись на картину «золота осінь», глядач мимоволі проникається глибоим відчуттям любові до рідної природи, що дарує нам незабутні хвилини висоти насолоди прекрасним.

Так щовесни. ідуть вони до свого човна, одмикають і веслують до незатоплених горбочків та острівців. ось перше сухе місце трапи­лося. не видно жодного зайця. проте скоро-таки надибають. заєць бігає по мокрій латці землі, і вуха в нього теж жалісливо стирчать.заєць хоче у воду скочити. весь він напружений, наполоханий, очі великі й опуклі. батько бере його обома руками, заєць здригаєть­ся. вигляд у нього заляканий і безпорадний.а ген ще двоє зайців! нашорошили вуха, схожі на два вухаті пеньочки. і такі вони насторожені та безпорадні, так вони вражені тим несподіваним багатоводдям.батько ступає на острівець, зайці товчуться навколо нього.батько їх ловить і випускає на згірку за селом. 94 слова