Діалог на виставці квітів дуже нада .

Привіт,оленко! -привіт,софія-поїхали на виставку квітів,давай? -гарна думка! давай! -оленко,які гарні квіти! і тут є мої улюблені білі лілії! -так,які ж вони милі! тут є мамині улюблені гвоздики.я так хочу зробити мамі подарунок! -я тобі хочу .давай ми попросим у дорослих? -давай,і я зроблю мамі подарунок! мамуся зрадіє! дякую!

Одного разу в школі я забула свій портфель. наступного дня я шукала його усюди, але вікторія пилипівна та марія миколаївна сказали, що не можуть . повернувшись додому я розповіла мамі про подію і вона погодилася мені у пошуках. ми прийшли до школи і мама, вірвавшись до кабінету натальї станіславовни, накричала на неї, бо вчителі відмовились шукати портфель. на вихідних я знайшла свій портфель під столом, і нам з мамою довелося переїхати до бабусі, олени микитовни, щоб не осоромитись у нашій школі.

Проблема гармонії людини і природи, порушена у драмі-феєрії "лісова пісня", звучить актуально і в наш час. якщо сьогодні ми знущаємося над природою, то завтра вона поверне нам свої кривди сторицею. нам не вистачає любові, шанобливості й віри наших предків, які вміли жити в гармонії з оточуючим світом. світ химерних створінь, загадкових лісових духів живе своїм життям, за власними споконвічними законами, аж поки в ньому не з'являється людина. поки з потаємними силами природи сусідив тільки дядько лев, все залишалося так, як було завжди, тому що він розумів ліс і його мешканців. дядько лев чудово знав прикмети, згідно з якими вів господарство. він вчасно виганяв худобу на пашу, знав свою пору на сівбу та на жнива, шанував ліс. а своїй ненаситній сестрі повторював: що лісове, то не погане, сестро, — усякі скарби з лісу йдуть. із силами природи, які у творі уособлюють різні міфічні істоти, дядько лев знаходив порозуміння, пам'ятав про їхні закони. лісові мешканці його поважали, ніколи не шкодили, сприяли у господарюванні. старий дуб на галявині ніби символізував собою їхню взаємоповагу та злагоду. любов дядька лева до лісу була такою великою, що він хотів бути там похованим: як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу, — отут під дубом хай і але ось з'являється юний племінник дядька лева — лукаш. його прихід кладе початок майбутній драмі. лукаш зустрічає мавку. ця лісова жителька уособлює в творі духовність та внутрішню красу людини. є до себе увагу незвичайна співзвучність душевного стану мавки і поведінки лісу, їх повна гармонія. від природи добрий і чутливий до краси, хлопець не зміг встояти перед чарами лісової красуні. кохання відкрило перед ним новий, неповторний світ. і царювала в ньому мавка, чужа брехні та заздрості, підлості та дріб'язковості. вона почала вчити лукаша розуміти, відчувати, любити все живе навколо себе, радіти його радощами й сумувати його смутками. він мав талант до такого світовідчуття — і мавка розпізнала в ньому те, чого він ще й сам не усвідомлював: