Напишите текст розповидь про семью 5 -7 придложений

Моя семья это собрание дорогих и любимых  мне людей,и про них сейчас я буду рассказывать .моя мама трудолюбивая и любит всю нашу семью,ее зовут олександра,она не работает деньги заробатывает папа,мама домохозяйка добрая но в меру строгая  .мой папа любит путешествовать с нами,показывать нам мир,он у меня веселый но строгий,его зовут дмитрий.у меня есть маленькая крошка моя сестра оленька,ей всего 4 месяца и по этому мне нет что про нее рассказать.ну вот такая у нас семья.     слушай,я не знаю твою семью,по этому имена и место работы захочешь поменяем.ну вроде все.если что не так пиши,исправлю.

людина і природа нерозривно взаємопов’язані між собою. це було завжди. первісні люди настільки трепетно ставилися до природи, майже обожнювали її. і вогонь, і вода, і земля, і небо… усі стихії бачилися первісній людині божествами. та й рослини, і тварини, і птахи. це трепетне ставлення до природи і зараз жевріє в душі кожної людини. наприклад, моє ставлення до ластівок. я дуже люблю ластівок. приїжджаю в село до бабусі, відкриваю скрипучу дерев’яну хвіртку, обнімаюся з бабусею, п’ю з нею чай, а потім – до річки. ластівки вже там. вони кружляють так низько, що крилами нібито торкаються води. у глині стрімкого протилежного берега гнізда ластівок. там вони вигодовують своїх пташенят.

жива природа дивовижна. а ще, я знаю, природа лікує. ті ж собаки і кішки. дихання собак, як з’ясували вчені, створює в квартирах і будинках протимікробну середу. не дарма ж нашими предками складені приказки: “кішка на хворе місце лягає”, “собака лизне – всі хвороби вилікує”. і як шкода, що в наш час ставлення людини до природи стало таким безжально-споживчим. людина вирубує ліси, викидає в атмосферу забруднюючі її речовини, отруює воду озер, річок і морів. хіба це припустимо? адже ми живемо від природи, дихаємо її повітрям, харчуємося її . і чи надовго вистачить природних ресурсів при такому їх непродуманому варварському використанні? може, на наш вік і вистачить. а наші діти? я знаю, багато людей, зокрема, письменників, боролися і борються за природу. ось, наприклад, відомий письменник чингіз айтматов у своєму романі “буранний полустанок” пише про арал, який висихає і кожен рік становиться менше, клімат, який змінюється в гіршу сторону, землю, яка скудіє на очах. ще айтматов пропонує нам способи використання природних багатств.

природу треба берегти. людина повинна жити в гармонії з природою. кожен з нас повинен бути не «царем природи», а складовою її частиною. адже природа і є наша батьківщина. як сказав чудовий письменник пришвін: “охороняти природу – значить охороняти батьківщину”. так давайте ж прислухаємося до цієї мудрої поради.

сучасне суспільство нерозривно пов’язане з природою, під її впливом воно повільно, поступово, але неминуче складалося багато століть. так з’явився сучасний чоловік, який став загрозою для навколишнього світу, для природи, яка дала йому можливість існувати і розвиватися. тому сьогодні треба підіймати питання про налаштування гармонійних взаємовідносин людини і природи і бити на сполох, бо людство цілеспрямовано день за днем знищує свій власний дім?

для того, щоб показати всю абсурдність ситуації, що склалася в сучасному світі, автор можна порівняти нашу планету з космічним кораблем, а її жителів – з космонавтами всередині цього корабля, які свідомо його руйнують. немає ніякої різниці між маленьким кораблем і величезною планетою – це питання тільки розмірів і часу.

я вважаю, що сучасна людина для планети – своєрідна хвороба, яка кожен день завдає їй непоправної шкоди. зі мною неможливо не погодитися. нажаль, люди забувають про те, що природа – їх рідний і єдиний будинок, який вимагає дбайливого ставлення до себе.

моя точка зору знаходить підтвердження в романі і. с. тургенєва “батьки і діти”. головний герой цього твору, євген базаров, відомий своєю категоричною позицією, яку висловлює так: “природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник”. саме таким і. с. тургенєв бачить “нову” людину: вона байдужа до накопичених попередніми поколіннями цінностям, живе сьогоденням і користується всім, що йому потрібно, не замислюючись про те, до яких наслідків це може призвести.

з іншого боку, прогресивна частина сучасного суспільства починає усвідомлювати важливість турботи про природу. потепління, розширення територій існуючих пустель і виникнення нових, дефіцит енергетичних ресурсів та інші проблеми вже перейшли в категорію міжнародних, змушують людину задуматися про те, де вона буде жити через сто або тисячу років. у зв’язку з цим проводяться численні конференції, на яких обговорюються можливі шляхи виходу з екологічної кризи.

людство завжди буде залежати від природи і її стану. на даному етапі суспільству необхідно обов’язково переглянути своє ставлення до навколишнього світу і перестати день за днем руйнувати свій єдиний будинок.

Яне люблю осінь! тому що з осінью приходить розчарування і сум. ось-ось ще ми купались у променях сонечка: )так я мабуть люблю сонце: )а вже йдеш по пустинним алеям,під ногами сухе листя-це чарівна краса,але сумна…ти розумієш,що все заради чього ти жив літом і весною,во все, що ти вірив пішло з ними!           я не люблю брехню! мабуть-це саме страшне, коли тебе обманює близька людина. брехня не робить людину краще, вона заплутує тебе! очі-це те що саме правдиве у людини. по ним я завжди побачу правду.. вони дзеркальне відображення душі!