Твір-мініатюру на тему: «ти знаєш, що ти людина…» плз

у недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, василь симоненко однозначно заявив:

                                    на світі безліч таких, як я.

                                    та я, їй - богу, один.

з підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.

ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "ти знаєш, що ти-":

                                            усмішка твоя-єдина,

                                              мука твоя-єдина,

                                            очі твої-одні.

звучить ця поезія пристрасно і переконливо. безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "гляди ж не проспи! ".

творчість василя симоненка в усі часи належатиме україні, бо, як писав олесь гончар, " співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його україна. і він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".

        скласти твір-опис улюбленого мясця відпочинку пропоную так:

        моє улюблене місце відпочинку – хвойний ліс за містом. це по-справжньому чарівне місце. у лісі чимало хвойних дерев. всі вони дуже гарні. аромат у цьому місці стоїть неймовірний, адже хвоя має свій особливий запах. у лісі є чимало галявинок, на яких люди можуть розташуватися для відпочинку.

      якщо пройти лісом близько двох кілометрів, то можна вийти до річки. проте до неї треба спускатися вниз. краєвиди у цьому місці відкриваються дійсно чудові. видно протилежний берег річки, на якому не живуть люди. скалистий берег, ялинки та сосни, синя річка – все це дозволяє душі надихнутися природою, відпочити від поспіху міста. хвойний ліс – розкішне місце для відпочинку.

 

Убібліотеках зберігається безцінна для суспільства інформація: наша історія, культура, що є нашим надбанням. але людей у бібліотеки ходить все менше, до того ж практично всі вони нині є платними. більшим попитом користуються наукові. нині потрібна онлайн-бібліотека, яка забезпечила б читацьку здатність населення. — нині майже в усіх є доступ до інтернету, телебачення, радіо. але інформація, яку ми там здобуваємо, є суперечливою. бібліотеки потрібні, тому що в них зберігаються книжки, які навчають і нам жити. особливо потрібно читати молоді, яка проводить усесь свій час біля комп’ютерів. — бібліотеки потрібно зберігати, достатньо фінансувати, щоб книжки зберігати в нормальних умовах, реставрувати їх. про це має пам’ятати керівництво міста. інакше люди, які не читають, перетворюються з добрих і чуйних на байдужих і відчужених. у транспорті раніше значна частина населення читала, сьогодні — грається з мобілкою.       — сьогодні суспільству бібліотеки не потрібні. всі книжки незабаром можна буде купити на петрівці. суспільство, яке не читає, втрачає все людське. на жаль, ми віддаємо перевагу “пластиковій коробці”, а не книжці. прогрес корисний у розумних межах, і молодь із часом це зрозуміє. а влада цим особливо не переймається.