Составте речення зі словом "захисний" допожіть пліз

Якщо звири чогось бояться то лис для них стае захисний исправь ошибки и запиши а то я писал типа по украински

Впівднями з сестрою розговорилися й вона розказала історію знайомих: немає нічого страшнішого, ніж коли через хату чи клапоть землі розриваються зв’язки, брати й сестри втрачають один одного, навіть не ві я знаю такі приклади, вони, на жаль, непоодинокі. двоє братів із моїх далеких прия­телів не розмовляли через дідівсь­ку хату 20 років. ви тільки уявіть собі – цілих два десятки! двадцять весен, літ і зим, які не проживеш заново! хтось скаже – та що вони втратили? що втратили? безмірно, безмежно, незрівнянно багато! хіба можна перерахувати те, що вони пропустили за два десятки літ? брати втратили щемливі звістки про народження нового сонечка, кожен у своїй родині. вони втратили веселі й галасливі святкування днів народжень, коли вся родина, втомлена чаркою-другою та доброю гостиною, сидить за столом і згадує сімейні байки – в такі хвилини і молодь замовкає, захоплено слухаючи старших. вони не мали веселих коляд та великодніх змагань за кращу випічку – і коли в одній родині пасочки порепали, господиня з другої щиро віддає свою найвдалішу братовій, щоб теж мала радість… вони загубили підтримку в недобру днину, пораду в складній ситуа­ції, виручку, а найголовніше – братське щире порозуміння за будь-яких обставин. і навіть над могилами рідних, яких проводжали в останню путь, не могли підтримати один одного, щиро пошкодувати за втратою, бо треба думати, як би на поминках не сісти поряд…   таке буває не лише через май­но. родини втрачають зв’яз­ки через банальні заздрощі, через «дурні голови» когось із половинки в сім’ї (коли людину повністю «відбиває» від її коріння), через наклепи, через,  причин – мільйон, суть в однім – життя йде, як писала ліна костенко, і все без коректур, а при цьому всі ми дружно забуваємо, що «єдиний, хто не  втомлюється, – час.  а  ми  живі,  нам треба поспішати».   поспішати? так! бо 8 липня в україні – день родини. нове свято, якому всього два роки в українській історії, але тисячоліття в пам’яті нашої нації. споконвіку ми були сильними завдяки родині, підтримці, витримці й порозумінню. то чи можна зараз через черепки й каміння їх втрачати? тому – поспішати, бодай привітати братів і сестер зі святом, приїхати до батьків, нагадати двоюрідним про себе й просто побажати сонячного мирного неба. бо хто знає, які коники завтра викине життя, і чи не доведеться нам шкодувати за тим, що втрачене?

      я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. моя улюбленаквітка —  фіалка.  фіалка - символ смутку, смерті, але водночас емблема пробудження природи. я вважаю, неможливо знайти людину, яка б не зачаровувалася красою цієї неймовірної квітки.  за народним сонником, фіалка приносить радість. вона має здатність причаровувати. як на мене фіалка зачаровує своїми темно-синіми пелюстками, які нагадують безмежне небо. а крізь них, немов промінчик весняного сонця,  ніжно жовті пелюстки. вийдеш на поляну, застелену фіалками, і здається, що ти потрапив у безмежний простір весняного неба. а як приємно вдихати їхній аромат!