Колос повний до землі гнеться а угору дереться раня пташка росу п`є а слізки ллє. у нас тепер життя старому не буде вроття.на чорній землі хліб родить.

1. колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться. 2. рання пташка росу п'є, а пізня - слізки ллє. 3. нове у нас тепер життя, старому не буде вороття. 4. на чорній землі білий хліб родить.

Бути дисциплінованим – означає виконувати правила, які підтримують порядок в житті. Дисципліна приносить безпеку і полегшує життя. В дійсності, дотримуватись чіткої системи – це природний стан. Для потягу природно рухатись рейками. Для річки природно текти між берегами. Якщо порядок порушується, це приносить багато складнощів і великі збитки.

Однак має бути внутрішнє бажання дотримуватись правил, тоді дисципліна приймається з любов'ю. Коли дисципліна нав’язана зовні чи має показний характер, вона не може існувати довго. Вона перетворюється на пута і викликає роздратування. Залишаючись наодинці, людина ігнорує її.

Коли щось не ладиться і настрій псується, тоді дисципліна допомагає дотримуватись заведеного порядку і таким чином рухатись вперед, зберігаючи стабільність.

Дисципліна – це повага до життя і повага до себе. Коли є певний розпорядок, не доводиться багато думати, що робити далі, не виникає збентеження, яке витрачає час, людина багато встигає зробити. Роблячи все вчасно, вона здобуває повагу інших. Складайте план дій, а також план роботи для свого розуму.

Дисциплінована людина дотримується того, що приносить благо душі та тілу. Вона вміє управляти своїм розумом і своїми органами чуття: що слухати і що не слухати, на що дивитись і що не помічати, що говорити і що не говорити, про що думати і про що не думати. Самодисципліна допомагає позбавитись марного, спрямувати енергію в потрібне русло і, в результаті, наповнитись силою та щастям.

Завдяки самодисципліні людина досягає високої мети, бо не відкладає свої зусилля, не звертає з обраного шляху. Вона зосереджена на необхідному.

Кожного року в нашій школі проходить акція «милосердя», мета якої — дітям-сиротам або тим, хто живе у малозабезпечених сім’ях.у рамках цієї акції всім учням було запропоновано принести одяг, продукти харчування, іграшки, книжки, зошити, олівці тощо. багато було тих, хто відгукнувся. проте деякі школярі з різних «поважних» причин не взяли участі в цій акції. цікаво, що ж ними керувало? невже байдужість? з цим питанням я звернулася до безсердечних героїв моєї замітки. одні відповіли, що вони не зобов’язані сиротам, про них повинна дбати держава. тому така одноразова навряд чи буде корисною. інші сказали, що їм байдуже те, як живуть знедолені діти. як можна жити в демократичній державі і так розмірковувати? ! друзі, невже ви вважаєте, що у вашому житті завжди все буде гаразд? на жаль, такого ніколи не буває. мабуть, і вам у скрутну хвилину захочеться співчуття та щирої підтримки. згадайте тоді народну мудрість: «як ти ставишся до оточуючих, так і вони ставитимуться до тебе»