На украинском языке нужно написать что-то интересное про животных, на уровне 4 класса.на украинском языке, .5-7 предложений.

Серед тропіків західного басейну амазонки, в південній америці, мешкає  найменша мавпочка світу — карликова ігрунка. ця непосидюча крихітка  важить стільки ж, як середнє яблуко  — близько 100 г. висота  мавпочки не перевищує  15 см, тоді коли  хвіст досягає цілих 20 см!   завдяки гострим кігтям та довжелезному хвосту карликова ігрунка прекрасно чіпляється за гілля та, підстрибуючи, є поміж дерев.легка немов пушинка, моторна мавпочка  заунікальна властивість повертати голову на 180 градусів оберігає карликову мавпу від небезпечних хижаків.  помітивши ворога, спритна тваринка вмить викарабкується на крону дерева, і найцікавіше, що робить вона це задом наперед.  на верхівку дерева недругам ігрунки — зась, хижаки нізащо не наважаться ступити на занадто тонкі та ламкі віти.  ігрунки мешкають групами по 4-15 особин. вранці родина позначає ділянку, гучні крики. виявляється,  в репертуарі цих мавп є безліч настільки високих звуків, які людина просто не чує, уявляєш?   в раціоні карликової ігрунки переважають  комахи, ягоди, нектар та фрукти . проте улюбленими ласощами тваринки є  сік дерев, який ігрунка добуває, прогризаючи кору.  останнім часом ігрунок все частіше заводять в якості екзотичних іх тваринок . однак ці тендітні красуні потребують особливого догляду, до того ж в чужому середовищі часто в депресію або, не злюбивши господаря, стають агресивними. траплялися випадки, коли ігрунка кусала свого хазяїна або кидалася в нього дрібними предметами.  там расставишь абзацы правильно)) 

Бібліотека є в кожній школі. і немає школяра, який би не переступив її порога. зрозуміло, що сюди приходять за підручниками або для того, щоб узяти додому прочитати книгу "за програмою".для мене бібліотека в школі — це спілкування з розумною і доброю людиною вірою михайлівною. завдяки їй я приходжу до бібліотеки майже щодня, мені постійно щось тут потрібно. віра михайлівна навчила мене працювати в бібліотеці. тут у мене улюблений куточок, вірніше, стелажі з різноманітними словниками й томами енциклопедій. багато з цих книг є тільки в шкільній бібліотеці, що збирала й упорядковувала після кожного навчального року ще мама віри михайлівни, теж бібліотекар. я часто приходжу туди, щоб іноді погортати старі газети "піонерської правди", журнали "перець" і "крокодил", які збереглися тут.а якщо мені просто хочеться прочитати що-небудь цікаве, але я ніяк не придумаю, що саме, віра михайлівна обов'язково знаходить для мене те, що, виявляється, мені й було потрібно.у бібліотеці стоять три столи — це не читальний зал, а ніби місця для нетривалої роботи з літературою. іноді сядеш погортати книгу на хвилинку, а опам'ятаєшся години через дві. і віра михайлівна навіть ходити намагається тихіше, щоб не заважати. узагалі шкільна бібліотека стала частиною мого життя.

Укожної людини одна батьківщина. це те місце на її великій території, де вона народилася, виросла, яке не раз промерил своїми ногами. моя батьківщина - україна. я щаслива від того, що народилася і живу саме в україні. я люблю її за безмежні, красиві, неосяжні простори. вийди в поле - і ти милуєшся полями високої жита, яка стоїть ніби дві високі стіни. увійди в нього - і тебе сховають його колоски. тільки синє небо є твоїм покажчиком. пестить душу така краса. здається йшов би вічність цією стежкою, лише б вона не була закінчується. а архітектура українських міст! київ, харків, львів. вона свідчить про високий рівень культури наших предків. хто не милувався софією київською та золотими воротами княжого міста, видубицьким монастирем та києво-печерською лаврою з успенським собором, старовинним подолом сивочолим борисфеем дніпром? все це духовні символи національної історії та культури, без яких не мислиться наша земля. ось уже п'ятнадцять століть височіє на дніпровських схилах золотоверхий київ - столиця україни, якій випала історична місія стати «матір'ю міст руських», зіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав європи київської русі. з висоти київських пагорбів далекі простори поза дніпра, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? хочеться знати, хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому і якою мовою спілкувалися наші предки, яке походження слова «україна». рідну землю, захоплюєшся її красою і величчю. яка широчінь! який простір! на заході височать зелені карпатські гори, на півдні золотиться море золотої пшениці, на сході встають терикони донецьких шахт, на півночі багровіють червоною калиною лісу. і все це моя батьківщина - україна.