Скласти речення з прислівниками завглибшки, завбільшки, завдовжки, завтовшки.

1. на високій горі, з здоровенної ку­чугури околиця розкривалася верстов на десять завдовж­ки. 2. хатка, завбільшки сорок квадратових аршин, почала чепуритися. 3. іскров скрутив козячу ніжку завтовшки з палець. 4. корній спустив лопату в прокопаний рівчак. він був завглибшки з піваршина.

  кожна людина хоча б раз у житті замислювалася над тим, що на неї чекає. кажуть, що заглядати у майбутнє означає спокушати долю, але чи так це? є відмінність між пустопорожніми мріями та ретельно виплеканими планами, які здійснити ці самі мрії. але чи не марна це справа — будувати плани, не знаючи, здійсняться вони чи ні? мабуть-таки не марна, тому що жодні блага не можуть впасти просто з неба, вони обов'язково стають результатом довгої та наполегливої праці, яка, у свою чергу, є результатом міркувань та плідних роздумів.          сплановане життя — це не утопія. жити відповідно до своїх планів не означає механічно існувати як робот, це значить поступово, крок за кроком йти до здійснення своїх бажань.          звичайно, будь-хто хотів би жити за таким принципом: побажав — здійснилося. щоправда, існує серйозна небезпека: людина не цінує легкої здобичі і не може повною мірою оцінити те, що отримала без зусиль.          але про таке здійснення бажань не варто навіть говорити, тому що це все одно неможливо. до того ж, потрібно бути обережним зі своїми бажаннями, тому що вони можуть здійснитися.          тож кращий варіант — це спочатку чітко окреслити перелік бажаного, а потім намагатися втілювати власними зусиллями, «на ходу» коректуючи його відповідно до вимог реального світу та нових власних потреб, бо людині притаманно постійно змінюватись та перебувати у русі (звісно, наслідком є зміна наших пріоритетів, іноді дуже непередбачувана).                    одна справа — знати витоки ріки нілу і план лабіринту, а інша — розуміти суть щастя. (г. сковорода)                    яким би не було моє майбутнє, я хочу самостійно творити його та відповідати за свої вчинки, бо головним є не те, чого ми досягнемо в житті, а те, як ми це зробимо.          звичайно, в майбутньому мені хотілося б плідно працювати, давати користь людям та своїй країні, і сподіваюся, мені це вдасться, тому що я обрав професію юриста і намагатимуся зробити все, щоб закони україни були не тільки на папері, а й діяли у реальному житті. 

Народное представление о кобзаря связано с образом странствующего певца. этот образ перерос в символ украинского духа, объединил в себе его мощь и величие, мудрость и невпокоренисть, достоинство и искренность. тарас шевченко назвал свой первый поэтический сборник «кобзарь», что свидетельствует о том, насколько важен был для его поэтического мира образ народного певца. в своем творчестве поэт не раз изображал кобзаря, песни которого воплотили радости и горести народа. мы встречаемся с ним в стихах «тарасова ночь», «», «невольник», «подземелье». но ярче он представлен в стихотворении «перебендя». казалось бы, беспризорность, старость, одиночество и слепота должны вызывать у людей жалость к этому человеку. однако нет! не жалкий одиноким стариком блуждает он по миру. этому тараса шевченко назвали кобзарем.