Твір-роздум на тему: "чи зустрічалися мені благодійники? "

Марченко! ти думаєш один такий розумний? два ! завтра в школу з батьками. не являться - до уроку тебе не допускаю. 

все може статися. селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об*єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними нудними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об*єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». в крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені у все найкраще, що мають.

так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні розкішних інтер*єрів або екзотичних пейзажів. але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю? думаю, що старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв*язок часів. це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.

старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.

тож нехай буде селфі, воно з часом теж буде для когось родинним надбанням, реліквією. але й сімейні фото мають зайняти почесні місця на шпальтах вашої галереї.

Нчотирнадцять        двадцять п'ять              сімдесят три р чотирнадцяти        двадцяти п'яти              сімдесяти трьох д чотирнадцяти        двадцятьом п'ятьом      сімдесяти трьом з чотирнадцять          двадцять п'ять              сімдесят три о чотирнадцятьма    двадцятьма п'ятьма    сімдесятьма трьома м на чотирнадцяти    на двадцяти п'яти        на сімдесяти трьох