Добрати спільнокореневі слова до слова земля

Може земляк

Земельный, земли, земель

«найбільше щастя в житті - це впевненість, що тебе люблять». ст. гюго жодна людина не зможе жити без любові, взаєморозуміння і підтримки. йому необхідно бути комусь потрібним, необхідно, щоб у нього вірили. тільки за віри і турботи він стане по-справжньому щасливою. самий близький моєму серцю людина - бабуся. вона замінила мені всіх, вона й була для мене всім, нікого і ніколи я не любила сильніше, ніж її. як боляче усвідомлювати, я більше ніколи не побачу її ласкаву усмішку, не закопаюсь особою в пухнасті русяве волосся. і хоча моєї бабусі немає в живих, вона завжди буде незримо зі мною: в думках, вчинках, спогадах. подумки повертаючись у дитинство, я мимоволі згадую ту безмежну ніжність, ту любов, що вона мені дарувала. в моїй пам'яті назавжди закарбувався її образ: блакитні очі, поверх яких, майже на кінчику носа, влаштувалися яскраво - зелені окуляри, розпатлане волосся, натруджені руки, а ще синє плаття в білий горох. коли бабуся посміхалася, в куточках губ і на щоках з'являлися дуже милі ямочки. я була готова на все, лише б побачити її щиру посмішку. коли я була маленькою, бабуся читала мені казки, оповідання, вірші. вона завжди вчила бачити красу в навколишньому світі, бути працьовитою, з повагою ставитися до людей, до навчання, з любов'ю і фантазією готуватися до уроків. ми часто з нею грали в настільні ігри, ходили в цирк, в музеї. самим запам'ятовується подією в моєму житті став похід з бабусею на ярмарок. як зараз пам'ятаю, кругом веселощі, невгамовна дітвора з усіх ніг носиться між наметами, продавці, веселими віршиками, та примовками заманюють покупців. бабуся сміялася, і від цього на душі ставало трішки тепліше. а потім ми під гітару співали пісні. вона співала весело, задерикувато, всю свою душу, говорила: «хто пісні співає того хворість не бере». на ярмарку ми купили ляльку, тряпочную, нічим не примітне. коли моє серце охоплює смуток, мені достатньо взяти її в руки, згадати цей чудовий, повний чарівництва день, і я знову посміхаюся. з бабусею ми часто виїжджали на природу. вийдеш з електрички, спустишся до річки, подивишся на навколишню красу - серце співає! вранці, бабуся казала: «геть нудьгу! геть хвороби! займатися фізкультурою буду я! » в такі хвилини вона схожа на сирливу дівчисько, така смішна і пустотлива, коли , роблячи зарядку охає, але не зупиняється. заряджала бабуся оптимізмом всіх. дуже подобався її дзвінкий, ручейковий сміх, ясний розум, гумор, любов до життя, до людей. вона горда, ніжна, трудолюбива, прониклива і терпляча. бабуся завжди вражала мене нестримною тягою до життя, прагненням зробити його яскравішим, цікавішим, повніше. вона завжди говорила: « життя - безцінний дар, даний нам згори. ми живемо лише раз, тому треба дорожити кожною хвилиною, секундою свого існування. протягом часу немає нічого схожого, все змінюється і не може

У кожної людини є свої мрії і погляди на життя. І для багатьох людей метою їхнього життя є реалізація їх ідей, заповітних бажань і мрій. Хтось мріє буди пілотом, відвідати країну мрії, зустрітися з кумиром, а моя мрія - це будинок, в який я зможу вкласти свою душу.

На мій погляд, будинок мрії – це ідеальний будинок. Я думаю, будь-якій людині хотілося б мати своє житло, в якому є затишок, простір і песик, який буде зустрічати вас, тоді коли ви повирнетесь до дому. Одні мріють про будинок саме для себе, інші – про будинок для себе і своєї улюбленої сім’ї.