Впр. 282§36 уявіть що ви літньої пори йдете лісовою стежкою. що ви вітчуваєте?

Добре дихається влітку в лісі! весело шумлять молоді березки. вони першими заселяють нові місця. а під ними ховаються від сонця молоді ялинки. я обходжу березняк, і переді мною встають сосни. вони піднімаються на гору, підкоряють піски.         а ось могутній дуб із різьбленим листям. дуб називають деревом-прикордонником, тому що він часто трапляється на межі лісу та степу і відважно бореться із суховіями.         у глибині лісу бачу ялинку — лісову годувальницю. голодної зими її насінням годуються і білки, і дятли, і шишкар. я вибираюсь на узлісся і чую, як розмовляють одна з одною осики.

Спочатку латинське слово «tolerantia» означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалося з такими поняттями, як «біль», «зло». в xvi в. з’явилися й інші значення – «дозвіл», «стриманість». відтоді толерантність трактувалася і як поступка в питанні про релігійну. віротерпимість була історично першою й домінуючою формою прояву толерантності. головним засобом досягнення толерантності в епоху нового часу стало відділення церкви від держави важливо підкреслити, що терпимість до чужої точки зору не припускає відмови від її критики або від власних переконань т. е. сьогодні ми розуміємо, що термін«толерантність» (від латинського «толеран») – терпіння, переносимость, поблажливість. словник іноземних мов трактує її як терпіння до чужих думок і вірувань. на сьогоднішній день толерантність розглядається в контексті таких понять як визнання, прийняття, розуміння. визнання – це здатність бачити в іншому саме інший, як носія інших цінностей, іншої логіки мислення, інших форм поводження толерантність у новому тисячоріччі – спосіб виживання людства, умова гармонійних відносин вобществе.

Водній країні сніголяндія.була завжди сувора зима.люди сиділи в хатах та дивилися на нудний сніг.одного разу коли в іншій країні була весна світило лагідне сонечко.люди раділи сонцю.були веселі,життерадісні.так вони раділи аж поки не настала зима.а в країні прийшло не очікуване сонечко.люди раділи. прийшла весна.зима була дуже розлючена.та не хотіла ніколи в житті бачити його.ніччю коли світив місяць,а сонце спало вона підкралася та вхопила сонце швидко-швидко бігла та коли до бігла до темного замка вона закрила його.на наступний день люди дивувалися де поділося сонце.