Треба діалог на тему у зоопарку?

хитрий та прикрий, скрипів”. “Він жив у тій домівці, що колись належала його покійному товаришу. Це був ряд темних кімнат у здоровенному домі, що стояв у самому кінці маленького двора, де йому було дуже тісно” “Холодний іній лежав у Скруджа на голові, на бровах, на сухім підборідді. Скрудж всюди носив із собою той холод; в найгарячіші дні він морозив ним свою контору і не давав їй нагрітися хоч би на один градус на Різдво”. “Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету – вони бувають часом щедріші, ніж Скрудж”.

Не було вітру жорстокішого за Скруджа, снігу впертішого, дощу такого невблаганного, як Скрудж”.

Риси характеру Скруджа:

Захланність (жадібність)

– Історія з коминком писаря.

– “Скрудж любив гроші й темряву, бо темрява – річ дешева”.

Обмеженість:

– “Як ти можеш думати про таку дурну річ, як Різдво? Ти вбогий…”

– “Єдиною доброю, корисною справою було те, що Скрудж зоставив ім’я Марлея на вивісці, тим самим лишивши пам’ять про нього”.

Дитинство Ебенезера Скруджа:

– Самотній хлопчик, покинутий своїми батьками.

– Забутий, як бувало

завжди на Різдво.

– Хлопець знов тут сам, бо всі інші пороз’їздились додому на веселі святки.

– Він ходив сам-один сумний по кімнаті.

Молодість Скруджа:

– “Обличчя його ще не вражало грубими та неприємними рисами, як це було пізніше, але вже мало ознаки заклопотаності та скупості. В очах у нього був якийсь неспокійний заздрий вираз, і той вираз виявляв, які почуття пустили в Скруджеві коріння, маючи розростися страшенно”.

– “Всі ваші величні почуття потроху пожерла охота наживати гроші, вона зовсім опанувала вами”.

Ставлення до людей: – “Скрудж був страшилом для всієї сім’ї Боба Кретчита”

– “Ніхто ніколи не говорив про щось із Скруджем, але йому навіть подобалося протовплюватися дорогами людського життя, нехтуючи людським співчуттям”.

– “Зло, що він робить, карає його самого”.

– “Мені його шкода, я не міг би на нього гніватися, хоч бий хотів”.

– “Він сам од себе одбирає втіху”.

Старість:

– “Його похорон буде дуже сумний, я не знаю жодного чоловіка, що пішов би туди з власної волі”.

– “Які могли у нього бути спогади? Скаредність, здирство, жорстокість і клопіт про наживу”.

Здатність до змін:

– “Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім”.

Закінчення:

– “Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другийй1 такий у доброму старому Лондоні або у якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі”.

Діти – найдорожче багатство кожної людини. заради їх щастя ми готові долати всі труднощі і перешкоди. в них – надія на щасливе майбутнє наших сімей, всього українського роду. сьогодні ми просимо всією громадою міста підримати тих дітей, хто волею долі втратив сім'ю і створити для них родини, де зігріваються серця. всі ми родом з дитинства… у кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові дотепні жарти та сімейні свята, коли родина збиралась за великим столом. ці спогади нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. психологи стверджують, що характер людини формується в перші п'ять-сім років життя, і від того, якими вони були, багато в чому залежить її подальша доля. нам, цілком благополучним людям, важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки або ж якщо їх позбавляють батьківських прав. і майже безпорадна істота залишається наодинці з жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки. адже все це мала уособлювати родина, якої у крихітки тепер не існує…!