Діалог на тему " краєвид за вікном"

Коли я закінчила робити уроки, мій брат сказав мені: "дивись! як гарно за вікном! "я не хотіла їти одна у магазин, мама мені сказала: "доню, на вулиці дуже гарна погода. пішли разом до магазину". я подивилася у вікно і у мене захопило дух: "мамо дивись, яка гарна погода на вулиці. можна піти погуляти? " 

Украї моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас вітчизною.  велична і трагічна історія моєї україни. здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.  народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.  тривалий час україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. і першим, хто сказав про це на весь світ, був тарас шевченко:   не вмирає душа наша,  не вмирає воля.  традиції великого кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? яких батьків? "  саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради вітчизни україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. на цьому шляху зроблено тільки перші кроки. багато ще складних проблем у молодої нашої держави.  колись іван франко у пролозі до поеми "мойсей" з пекучим болем і гіркотою писав про свою знедолену батьківщину, про принизливе становище українського народу:   народе мій, замучений, розбитий,  мов паралітик той на роздорожу,  людським презирством, ніби струпом,  вкритий!   але останні строфи прологу непохитну віру поста в національне відродження рідної землі. віриться, що всі труднощі будуть подолані і стане україна щасливою і радісною домівкою мого народу. бо він того гідний!  

Український народ має багато традицій. кожне свято цікаве, бо  українці відмічають їх  з певними , звичаями, піснями.      моє найулюбленіше свято - великдень. мені дуже подобається саме готуватися до нього. кожен в  нашій сім'ї   має певні обов'язки, готуючись до великодня. мама пече смачні, рум'яні   паски.   я з бабусею розмальовуємо писанки. молодша сестричка прикрашає кімнату запашними квітами та рушниками.      у святкову неділю на великдень ми всією дружною родиною йдемо до церкви, аби посвятити паску та писанки. повернувшись додому, сідаємо за святковий стіл і починаємо розговлятися. вітаємо один-одного зі святом, промовляючи:   "христос воскрес! "   як добре що такі традиції від покоління до покоління. під час таких свят все навколо стає світліше і добріше. від звичаїв, що від діда-прадіда світ стає кращим.