Стаття в газету (190-210 слів теми: 1)у чому ві вбачаєте сенс життя? 2)підтвердьте чи спростуйте думку про те, що без дружби життя було б нецікавим.2)у чому, на ваш погляд, призначення людини? 4)висловіть свої міркування з приводу того, для чого людині дано життя?

1)напевно, в житті кожної людини рано чи пізно настає такий момент, коли вона відкидає всі свої щоденні турботи й проблеми, відсторонюється від буденної суєти і замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у світ. і, певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може відповісти на це запитання. однак чи це можливо? хтось мріє про матеріальні блага, хтось прагне визнання, а хтось просто хоче бути коханим і живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чітко й без на гань визначити сенс свого життя.питання сенсу життя - це одвічне питання, яким людина переймається з давніх-давен. філософи, митці, представники найрізноманітніших наук в усі часи вирішували його по-різному. одні вважали, що життя -і і,е постійна боротьба за власне існування й добробут (пригадаймо, наприклад, слова л. костенко: «життя, мабуть, цо завжди колі»), інші стверджували, що людина .живе на землі для того, щоб творити, виражати себе в мистецтвіїнський філософ і педагог г. сковорода сенс людського життя вбачав у постійному пізнанні світу й себе самого, у невтомному прагненні здобувати знання й збагачуватися інтелектуально. у своїй знаменитій поезії «всякому городу нрав і » він наголошує на тому, що кожен по-своєму визначає життєві цінності та ідеали, яких прагне, однак найголовніше, на його думку, для людини - це мудрість, заради якої вона й мусить жити: а мні одна только в світі дума, как би умерти мні не без ума.скільки існує людство, стільки існує й питання про сенс його існування. воно завжди відкрите, бо кожен по-своєму, індивідуально намагається на нього відповісти. мені ж найбільше імпонують слова о. гончара, який стверджував, що «саме в людяності людини, в її мужності, здатності любити, в силі творчій, у моральній чистоті полягає найвища духовність, що становить істинний сенс життя людей на планеті». людина може прожити лише одне життя. на жаль, а може, й на щастя, вона не зуміє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз, ві тому мені здається, що сенс життя полягає в умінні жити та почувати себе щасливим. а вміння жити, на мою думку, це не лише бажання отримувати задоволення від навколишнього світу, не лише потреба у професійній чи творчій саморе-алізації, а й внутрішня потреба дарувати добро іншим людям, робити їх щасливими й завжди усміхненими. я вважаю, що головне для кожного з нас - усвідомити, що сенс нашого власного життя - це ще й сенс життя інших людей, тому важливо завжди, за будь-яких обставин пам'ятати, що живемо ми не заради себе, а заради самого життя на нашій планеті.тут більше слів тому можна скоротити

Себе перемагати — це означає дотримуватися порядку, коли тобі цього навіть не дуже хочеться. вчасно сісти за уроки, коли тобі дуже хочеться порушити розпорядок дня і ще пограти у футбол. виконати доручення тата чи мами, коли ти захоплено дивишся телепередачу і тобі зовсім не хочеться підвестися з дивана. є багато такого, що ти його ніколи б не робив, але треба це зробити. всі ми, дорослі і діти, живемо в людському суспільстві і залежні від нього. у кожному суспільстві є свої закони і порядки, але ніде не люблять лінивих, нероб, лайдаків і лежнів. вони не приносять користі, а за законом кожна людина повинна бути корисною тому суспільству, в якому вона живе. такий порядок у людей. навіть серед звірів є свої закони, і всі їх дотримуються, бо інакше вони не виживуть у цьому світі. так само і люди повинні виконувати певну роботу, дотримуватися правил порядку. уявіть собі, що люди, котрі виконували певну роботу, враз не прийшли, бо їм не захотілося.

Ще з ночі почав він свою роботу, щоб ранком здивувати весь світ. кожний кущик, кожне деревце дід мороз прикрасив по-різному. на кущах глоду порозвішував тонке мереживо. на гілках черемхи — разки намиста. а дубовому листу, що так і не опав восени, доточив розкішні торочки. всіх обійшов, нікого не минув. немало потрудився він і біля сосен. торкнувся кожної глиці і ніжним серпанком оповив крони. і зараз усі сосни, мов купаються в білому мареві. від цього кожний стовбур ще більш відливає червоним золотом, а верховіття м'яко тане в безмежному просторі тьмяно-срібного неба. важкі, сизі пасма, боячись згубити свою красу, схилились, завмерли і не ворухнуться. глибока тиша залягла довкола. ніщо не шерехне, ніщо не порушить цей урочистий, зимовий спокій. віддалік сосен — берізка. та яка берізка! хіба скажеш, що вона гола, безлиста? на ній розпустилося чудове, біле листя, а на гінкому вітті розкрився весняний первоцвіт. і все на ній біле: і гілля, і листя, і кора. хто не йде — замилується. а дід мороз тільки посміхається в сиву бороду: «а що, гарна? ». отакий-то витівник живе у наших краях.