Продовжите вислiв iвана карапенко - карого " люби " нужно

Яне знаю але може люби працю як відпочинок

раса — це оточуючий нас світ, такий звичний і такий дивовижний у своїй неповторності. природа рідного краю викликає захоплення. нею милуєшся нею захоплюєшся.

подивіться на рідні простори. скільки в них сили і краси. іноді звичний пейзаж раптом відкриваються перед тобою із зовсім несподіваного боку, таким, яким ти його зовсім не знав і ніколи не бачив. багато разів ходив повз цю берізки і не помічав, як вона прекрасна в променях призахідного сонця, коли її вершина виблискує золотом. як ніби хтось надів на неї золотий вінець.

вийдіть на добре знайому вулицю в морозну місячну ніч. ви перенесетеся в казку. мільярди дорогоцінного каміння розсипані у вас під ногами. вони виблискують і переливаються в місячному світлі. а як прекрасні вкриті інеєм дерева в променях висхідного сонця. від їх блиску зажмуриваешь очі.

Єсвято особливе, на нього чекають усі - і дорослі і діти. усі ми віримо, що новий рік буде до нас ласкавим, обдарує нас удачею, щастям і здоров'ям. це свято - новий рік. наші предки зустрічали це свято у різний час. спочатку це було навесні. із введенням християнства відлік часу почали вести не з весни, а з осені. церковний новий рік і тепер починається 1 вересня.. російський ца петро перший, проводячи реформи, у 1700 році видав наказ, згідно з яким святкування нового року перенеслося на січень. так з'явився звичай святкувати новий рік у січні з 31 грудня на 1 січня. уперше новорічне деревце ялинку прикрасили паперовими у 1600 році. а ось перші скляні іграшки з' явились у 1850. з нетерпінням діти і дорослі чекають на діда мороза. скільки йому років, мабуть, ніхто не знає, але він приходить до дітей уже 200 років. новий рік найкраще свято, на яке чекають і дорослі і малі.