Яке спильнокореневе слово до слова сонечко

Сонце, сонячний, соняшник

За традицією ми всім класом двічі роком, восени і, виїжджаємо усе разом на природу. набираємо продуктів, беремо м'ячі, гітару й, звісно, магнітофон. улюблене місце нашого відпочинку - одне із мальовничих берегів річки уди. на цього разу ясним осіннім днем ми розташувалися біля води, аж раптом хтось тихенько сказав: — дивіться, хтось пливе. самого плавця ми побачили не відразу. його присутність виявляли лише кола, які розходилися за водою. це було якесь велике тварина. над водою виднілася голова і задня частина тулуба. складалося враження, нібито поруч пливуть деякі невеликих темних предмети. — і це ж бобер! - вигукнув хтось із хлопців. — так, точно він, — підтвердила вчителька інна василівна. - бобер - це тварина з цінним хутром. бобры занесені до червоної книги україни. дивіться, як гарно пливе. доплыв до берега, бобер зник під водою. за кілька секунд знову з'явився і в поверхні води, цього разу тримають у лапах щось подібне на уламок товстого ціпка. він діловито виліз до берега і почав гризти свою ношу. це було кореневища білої до водної лілеї. поки бобер снідав, ми розглядали його. він нагадував звичайну миша, але підвищену вдесятеро. шеи у тварин майже немає. важить бобер приблизно кілограмів двадцять п'ять. шерстка видалася темній, може, тому, що мало лише виліз із води. особливу увагу викликав хвіст бобра. — подивіться, — сказала одне з дівчаток, — його хвіст нагадує весло! — а хвіст у бобра справді служить кермом, — підтвердила вчителька. - він користується їм, коли занурюється чи спливає на поверхню. хвіст робить різкі коливальні руху, і збільшує цим швидкість рухів тварин. а хвіст у бобра - цей засіб захисту. — де живуть бобри? - поцікавився я. — бобер з бобрихой викопують кілька постійних і тимчасових жител. вони намагаються прокласти нори в підвищених місцях берега. у бобрів є нори, де їх харчуються, - це «їдальня», відпочивають - це «спальна». підземні містечка рік у рік розширюються, переміщуючись вздовж берега, оскільки разом із зруйнованими норами поруч з'являються нові. — я читав, — сказав толя, — що бобри будують хатки з хмизу, стовбурів дерев. - якщо водосховище має низький берег, тварині важко рити нору. ось тут інша можна знайти кмітливість і робить собі хатинку з хмизу. такі хатки помітні на лісових болотах й у широких, залитих водою заплавах малих річок і струмків. пойма - це найкраще місце, яке заливається водою під час повені. — чому раніше ми бачили тут бобрів? — поява бобра річці свідчить у тому, що річка оздоровляется. хазяїн чия діяльність людини завдає природі багато шкоди. наприклад, колись розорювалися берега, ці місця засівали кормовими культурами. під час дощів вода змивала землю у ріку. річка міліла, разом із стоками до неї траплялися хімікати, добрива. гибла риба, бобри пішли геть. нині ж річку почали захищати. біля неї не випасають худобу, немає жодної господарську діяльність. щоб ви, діти, знали, мала ріка уди - одне з приток великої річки сіверський донець. вона протікає за п'ять областей: через три українські - харківську, луганська і донецьку - і ще дві російські - білгородську і ростовську. і тепер п'ять областей спільно виконують програму оздоровлення сіверського дінця та приток. — тепер мені зрозуміло, чому ми бачили бобрів! - вигукнув костянтина. — та й ні лише бобрів, — зауважив сергій, — ось дикі качки плавають. це ж ознака те, що люди обережнішим почали ставитися до природи. навіщо треба дбайливо ставитися до природи? берегти природу - це любити батьківщину. природа - те й здоров'я, і душевному здоров'ї всього живого. невипадково в усьому світі відводиться таку велику увагу екологічні проблеми. вирушаючи додому, ми довго озиралися те місце, де побачили бобра. хтось казав: — бувайте, боброва ріка!

ответ: У незнайомому лісі

Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному... Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли

Объяснение: ПЛАН ПРИДУМАЙ САМ! ПОДУМАЙ ГОЛОВОЙ. ТОЛЬКО ПОТОМ ПРИШЛИ В КОМЕНТАРИИ!