Твір опис процесів праці за власним спостереженням

Ябагато разів придивлявся до того, як відповідально моя бабуся ставиться до роботи. але найбільше мені спостерігати за випіканням пиріжків. у неї якесь особливе ставлення до хліба. мабуть, це тому, що під час голоду вона не їла вдосталь хліба.  отже, бабуся господарює на кухні. тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. для неї головне — спекти смачні пиріжки. очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. а руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.  спочатку бабуся замішує тісто, в нього дріжджі, яйця, цукор, масло, борошно, молоко. вона вимішує тісто ложкою, тоді руками, а потім смішно б'є тісто кулачками та об стіл. вимішане тісто кладе у дерев'яну діжу, щоб підходило. вона каже, що у дерев'яній діжі тісто пахне смачніше, бо там живе давній дух предків. поки тісто підходить, бабуся готує начинку для пиріжків: капусту, товчений горох, ягоди вишні, мак. від швидкої роботи на обличчі у бабусі виступають крапельки поту, але вона на це не звертає увагу. вона не стомлюється, бо хіба ж можна втомитись від улюбленої справи?   мені подобається спостерігати, як росте тісто у діжі, а іноді аж вилізає звідти. ось тісто вже готове. бабуся виробляє невеликі формочки пиріжків, кладе в них начинку і викладає на змазані олією листи. треба почекати, щоб пиріжки підійшли. потім бабуся змазує пиріжки збитим яйцем і ставить їх у піч. перед цим піч витоплена до певної температури. закриває піч заслінкою і чекає десь хвилин 15—20. ось тепер вона може трошки відпочити. я так люблю ці хвилини. моя бабуся лагідно посміхається, гладить мене по голівці, ніби маленького, а інколи ще й пісню співає. і таким теплом, радістю віє від неї, що я забуваю про всі свої невдачі, і теж чекаю пиріжків. і от прийшов довгоочікуваний час. бабуся бере лопату, дістає нею листи. на столі, застеленому білою тканиною, вона викладає пиріжки. накриває їх теж біленькою тканиною. я завжди дивувався, для чого це? але моя втіха, моя бабуся таємниче мені шепоче: "не займай, встигнеш, хай пиріжечки вільно подихають, відпочинуть". так воно і є. пиріжки духмяні, м'якенькі, так і ваблять до себе.  урочиста хвилина настала. вся сім'я сідає за стіл. на центральному місці — наша бабуся. ми чекаємо, поки вона візьме першою пиріжок, а тоді вже вся наша родина. справжнє задоволення — їсти ці пиріжки. вони виготовлені найдорожчими у світі руками — бабусиними. ці пиріжки нам силу, розум. мені дуже подобаються пиріжки, випечені бабусею. мені завжди хотілося готувати так, як моя бабуся. 

  нещодавно я прочитала про дивні квіти. вони “їдять” комах. я розкажу про деякі з них.           так квітка мухоловка має спеціальні пахучі капкани. комаха сідає на них, а вони миттю закриваються. ця квітка стала персонажем багатьох комп’ютерних ігор. а квітка росичка використовує клейку речовину. її краплі нагадують ранкову росу. комаха сідає на такий листок і міцно приклеюється до нього.           таких дивних квітів є досить багато. ось якою цікавою і різноманітною є наша чарівна природа.

Слово «екологія» в перекладі з грецької означає наука про дім. зараз багато людей у всьому світі занепокоєні проблемами екології, бо планета земля – наш великий спільний дім. і від того, наскільки в ньому все добре, залежить здоров’я та добробут кожного з нас. за останні десятиліття на землі трапилося багато катастроф, основним чинником яких стала діяльність людини. вибухи атомних станцій, аварії нафтових танкерів в океанах, вирубка лісів, знищення рослин та тварин, забруднення повітря та води заводів та вихлопами автомобілів тощо… страшно уявити, що за короткий проміжок часу людина накоїла стільки лиха на планеті.мабуть, захоплені великими можливостями, які відкрив для нас технічний прогрес, ми просто не змогли чи не захотіли вчасно оцінити всі можливі наслідки нашого втручання в природу. до того ж, коли людину охоплює жага збагачення, вона також часто закриває очі на те, що її вчинки несуть шкоду в сенсі.а на планеті все взаємопов’язане та взаємозалежне, і людина як вид вписаний у складну природну структуру. вичерпуючи земні ресурси, ми тим самим ставимо під загрозу власне існування. ми створюємо світ, заражений радіацією та брудом, у якому не зможемо бути здоровими. ми винищуємо рослини, які виробляють кисень, а до того ж дарують нам свої плоди та годують тварин, яких ми потім їмо. запаси нафта та газу, завдяки яким тепло й світло в наших оселях, також не безкінечні.я сподіваюся, ми ще зможемо все виправити. вчені в усьому світі нині розробляють технології, які дозволяють використовувати відновлювані джерела енергії. з’являються автомобілі, що їздять на безпечному для навколишнього середовища паливі. нові підприємства в розвинутих країнах будуються з урахуванням екологічних потреб. усе екологічне стає модним, а це значить, що воно буде поширюватися й надалі! мені б дуже хотілося, щоб і в нашій країні до проблем екології ставилися серйозно, тим більше що ми вже пережили одну з найжахливіших катастроф в історії – вибух на чорнобильській ас. вона має слугувати нам сумним нагадуванням про те, як небезпечно безвідповідальне ставлення до сил природи. я сподіваюся, що наш народ став мудріший, і гроші, влада, пихатість, особисті інтереси ніколи не стоятимуть вище за життя цілої планети взагалі.