Скласти речення зі словами-мюзикл, премєра, афіша, гігантський

Сьогодні ввечері я зі своею сім' єю піду на мюзикл.19 листопада буде прем' єра нового кино.гігантський торт подарували мені  на день народження. відкрився новий магазик під назвою "афіша"

Я- маленьке зернятко. мені  так добре висіти на гілочці у моєї мами - великий гарний березі. але що сталося? ай-ай-ай! вітер зірвав мене і несе я впала вниз, на мене присипало чимось .. тут темно, але тихо. лежу-лежу, іноді чути , що вітер свистить нагорі. але мені тут зовсім не холодно, а навіть затишно і тепленько. скільки ж ще мені тут лежати? і що ж буде далі? а зараз все тепліше стає. ай, що це таке лоскотиться? так це ж вода! як вона сюди дісталася? мені так добре з нею! я зовсім розбухла від неї у мене раптом з'явився маленький зелений листочок! зовсім як у матусі! я тягнуся-тягнуся, і ось мій маленький листочок піднявся вгору до сонечка. як же мені добре! я буду рости і сама стану такою ж гарною як моя матуся-бері! ну как-то так,, можете сократить, что не

вчора ми з хлопцями грали у футбол у нашому дворі. і раптом до нас прибігли дві дівчинки, які бавились на сусідньому дитячому майданчику: даринка, сестричка капітана нашої команди матвія, і її подружка юля. вони, переьиваючи одна одну, закричали:

  - хлопці! хлопчики! іть! там кошеня залізло на дерево, а злізти тепер боїться! воно таке маленьке! вона таке миле! біднесеньке! нявчить!

ми всі гуртом побігли туди, і побачили маленьке руде кошеня, яке тремтіло на дереві. воно вчепилось всіма чотрима лапами за гілку і тихесенько нявкало від страху.

матвій сказав:

  - гаразд, хлопці! давайте тваринці! сергійко та артем, підсадіть-но мене, будь

він  спритно ухопився за нижню гілку дерева, підтягнувся, і вже за кілька секунд був біля кошеняти. він простягнув руку, щоб узяти його, але кошеня злякано зашипіло і спробувало дряпнути матвія лапкою.тоді матвій крикнув хлопцям унизу:

  - киньте мені якусь куртку, чи щось таке!

  - я свою! тільки хай хтось кине! - даринка подала артемкові свою курточку, і артем влучним кидком відправив куртку просто у руки матвію.

матвій вчепився ногами за стовбур, взяв куртку двома руками, і раптовим  швидким рухом накрив нею кошеня. кошеня голосно і ображено нявкнуло. матвій обережно загорнув його у куртку, притиснув до грудей, і притримуючи однією рукою, почав спускатися з дерева.

поклавши кутрку на землю, діти повільно розгорнули її. кошеня якусь мить роззиралоя навкруги, а тоді раптом схопилося з місця, і сховалось у кущах.

і хоча воно ніяк не виявило своєї вдячності дітям, та все ж діти були щасливі, що змогли кошеняті.