Що цікавого ти знаєш про рослин і про тварин іще пригадай які рослини квітують в літку

Дзвоник ▬ це трав'яниста  рослина з великими блакитними квітами. цвітуть дзвоники у червні та липні. розкішним трав'яним килимом усміхається земля. синіють у ньому ніжні келишки лісових дзвіночків. у кожній квіточці ▬ маленький молоточок. повіяв легенький літній вітерець. торкнувся молоточок до пелюсточки, і полинув ніжний дзвін.

Користь людству. сучасне інформаційне суспіль­ство надає перевагу комп'ю­терам. ці машини витісняють все на своєму шляху. з кожним роком на виробницт­вах ми бачимо все більше комп ютерів та нових техно­логій. майже в кожного з нас вдома стоїть невеликий ящик, від якого, можна сказати, залежить наше життя. звичай­ний ій персональний комп'ютер замінює все: спіл­кування з друзями, дворові ігри, читання книги. на даний момент майже не залишилось підлітків, які пере­вагу читанню книг. ніхто не може уявити своє життя без комп'ютерів, адже це не тільки наш пк, це й уся побутова техніка: холодильники, мікро­хвильові печі, телевізори, електрочайники. та навіть якщо говорити про звичайний персональний комп'ютер, кожному ясно, що він давно вже витіснив книгу. все більше людей перевагу комп'ютерним іграм, соціальним мережам та читанню в інтернеті. адже це зручно - книги на полиці не пилом, сторінки не жовтіють, та й тепер не потрібно півдня просиджувати у бібліотеках для того, щоб знайти якусь інформацію. дехто скаже, що немає різниці між звичайною та електронною книгами. на мою думку, вона є. та ще й яка! варто лише взяти книгу до рук та відчути цю насолоду. запах свіжих сторінок, дотик якісного «книги - це кораблі думки, мандрівні по хвилях часу, вони бережно несуть свій вантаж від покоління до поколі», - сказав один мудрий чоловік, і я повністю поділяю його думку.

люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «за добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.

і знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.

але чому все одно потрібно творити добро? мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку . перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. або просто сказати добре слово підтримки.

звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.

я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. усі релігії світу вчать нас  робити добрі вчинки, і християнська віра теж.

мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. і мені, як і усім, теж хочеться його творити. але не завжди виходить. часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. а потім почуваєшся дуже соромно. часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…

ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. від цього можна отримати велику, безмежну радість. найщасливіші люди – ті, хто вміє іншим просто по волі своєї душі. і для них це так само природно, як дихати. оточуючі інколи вважають таких людей майже святими. 

а той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. часто і дивитися на такого не хочеться.

знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «наймичка» тараса шевченка. ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. стара та хвора наймичка кому потрібна? ганна цього не побоялася, і все життя віддала маркові та його родині. і серце хлопця відізвалося на її доброту  - він полюбив її як матір. добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.