Пригадай, як ти святкував(святкувала) свій день народження (5-7 завтра сижу думаю

Ясвяткувала свій день народженя так: мені тоді ів.це був мій накращій день народження.я мамі накривати на стіл. приготувати торт.до мене прийшло багато гостів.із них були мої друзі.ми з друзями святкували в моїй кімнаті.а ще прийшли мамині друзі.подарували мені сувеніри,іграшки,цукерки,та іграшки.це був найкращій день!

ответ:

объяснение: -, маша!

-, света!

-как твои дела?

-да вот все хорошо, вот думаю над своей будующей профессией.

-да, интересно.ну и какую же профессию ты хочешь в будующем?

-я хочу поступить учиться на доктора.

-чем тебя заинтересовала эта профессия?

-мне нравиться людям, я люблю иметь дело в лекарствами и важными бумагами.

-а ты не боишься ответственности это же важная профессия, ты будешь иметь дело с жизнью человека?

-нет, если я стану хорошим врачом то мне не будут бояться доверить свою жизнь   и здоровье.

-ну ладно желаю удачи, пока.

-пока. 

ответ:

сразу говорю,это из интернета

україна — розкішний край. у цьому квітучому краї народився великий поет, художник, син українського народу — тарас шевченко. а про його дитячі роки я дізналась з уривка "у бур'янах" з повісті с. васильченка.

зростав тарас у кріпацькій сім'ї. батьки на панщині з ранку до вечора. хто ж з тарасом, білявеньким, з синіми очима хлопчиком-дитиною? сестра катря, теж ще дитина. бувало, захопиться сестра грою з дівчатами, а про тараса забуде. сидить він сам-самісінький, плаче, чекаючи сестрички. і такий він одинокий, що жаль стає його. але прибігала катря, брала на руки — і вже погане зникало.

підріс тарасик. нема кому з ним сидіти, у всіх робота. хлопець наодинці з самим собою. відтоді й почалося його бурлакування-мандрування бур'янами. саме тут він пізнав потяг до волі, бо й увечері не загонять його батьки до хати. ріс хлопчиком допитливим, спостережливим. не проходили повз його уваги ні захід сонця, ні легенькі хмаринки, ні голубе небо. все бачив, все відчувала його вразлива душа. а якою була в нього сильна уява! він хотів побачити залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди заходило сонце, він їх і побачив. співчутливим був тарас до чужого горя. дуже глибоко запали йому в душу розповіді куткових молодиць про знущання панів з кріпаків. наслухавшись розповідей діда івана про , співів старого кобзаря, тарас нізащо не хоче йти до дітей гратися. вся його душа аж палає, тремтить, в уяві постають картини справедливої помсти. і хлопчик уявляє себе , що рубає панам голови.