Розвиток інтернету в найближчі роки докірно змінить систему освіти,

Технічний прогрес змінює кожний наш день. щодня   у світі щось змінюється, удосконалюється, вивчається. вже зараз ми можемо спостерігати зміни у системі освіти, що були викликані технічним прогресом. у нашій країні широко розгорнулася програма комп'ютеризації освіти. всі вчителі мають вільно користуватися комп'ютером та мережею інтернет. але "всествітня павутина" і негативно впоиває на освіту у наш час. школярі багато часу проводять в інтернеті, витрачаюси його не на користь навчанню, а навпаки. більшість щодня витрачають близько трьох годин на перебуванні у соціальній мережі чи грі. я вважаю, що це неправильно .   отже, я можу сказати, що інтернет може докірно змінити систему отсвіти, але якщо здобутки науки вчителі та діти будуть використувувати на користь, а не на розваги. 

Кожен з нас стикається з таким поняттям як робота. робота, як правило, розуміється як щоденна діяльність у наймача або «на себе». а для когось це може бути навчання в школі, коледжі чи університеті. для когось робота - це прибирання по будинку, приготування їжі, догляд за дитиною. будь творчий процес, а також саморозвиток можна назвати роботою. при цьому, це обмін зі світом знаннями, вміннями і навичками на будь-які блага, матеріальні чи нематеріальні. це можуть бути не тільки гроші, як результат успішно виконаної діяльності, а й визнання іншими людьми того, що те, що людина робить, він робить добре. і цей обмін повинен бути обов'язково. таким чином, відбувається процес повернення тієї енергії, яку витрачає людина на виконання будь-якої діяльності. однак дуже часто в цьому взаємообмін відбувається перекіс. і, коли на виконання будь-якої діяльності систематично витрачається більше енергії, ніж очікується віддачі, можна говорити про емоційний вигорянні або відсутності визнання. наприклад, дружина прибрала в будинку, приготувала вечерю, але чоловік не помітив, не сказав слів подяки, або прийняв це як належне. або, якщо художник малює картини, але їх ніхто не купує. і якщо такі ситуації будуть періодично повторюватися, рано чи пізно настане втома і відсутність бажання що-небудь взагалі робити. і тоді можна почути таку фразу: «мій праця не визнаний». таким чином, відбувається зниження мотивації, людині здається, що його робота нікому не потрібна і не має сенсу. що ж таке визнання. визнання - це оцінка не тільки нашої діяльності, а й оцінка нашої особистості. згідно гуманістичної теорії абрахама маслоу, потреба в повазі та визнання стоїть на вищих щаблях піраміди потреб людини. наявність визнання є самореалізуватися і самоактуалізуватися людині, тобто не тільки ефективно реалізувати свої здібності, а й отримувати задоволення від своєї роботи. задоволення потреби у визнанні дозволяє нам наповнюватися впевненістю в собі, усвідомленням своєї корисності, важливості та потрібності. природно, що відповідь на питання, скільки мені потрібно повернутих благ на витрачену мною енергію, суто індивідуальний. проте, причину відсутності визнання, на мою думку, потрібно шукати в собі і насамперед, поставити собі кілька запитань: чи актуальна моя робота в даний момент часу? тверезо чи я оцінюю реальність? наскільки моя праця корисний іншим? наскільки я адекватно оцінюю свою роботу? як я можу про себе заявити? наскільки я сам визнаю те, що я роблю? заради чого я роблю свою роботу? як часто буває так, що не визнаний сьогодні, людина стає визнаним завтра. також ключовим моментом є наше вміння заявляти про себе світові. наприклад, якщо який-небудь фахівець ефективно виконує свою роботу, але при цьому не заявляє про те, що йому необхідне підвищення зарплати, то ймовірність того, що він його отримає, зменшується. або, якщо фотограф робить дуже красиві знімки, але не виставляє свої роботи, то, як же суспільство може побачити його роботи і визнати фотографа? на мою думку, визнання також приходить тоді, коли ми любимо свою роботу, вкладаємо в неї душу. коли нам подобається те, що ми робимо, ми посилаємо світу сигнал своєї впевненості, і світ відгукується. також, хотілося б відзначити про прив'язуванні до результату. як правило, досягнення великих результатів відбувається, коли ми не думаємо про результат нашої роботи (престиж, успіх і т. а насолоджуємося процесом. і тоді результат приходить як би сам собою.

Великий но на 12    !                 у житті людини є безліч речей, яких вона не цінує до тих пір, поки вони їй доступні, поки вона їх не втратила. ми з радістю користуємося всім тим, що у нас є, і при цьому не замислюємося належним чином, що ж будемо робити, якщо з тієї чи іншої причини будемо змушені з чимось розлучитися. у певному сенсі це застосовно і до нашої рідної української мови.на жаль, далеко не всі жителі україни в своїй повсякденній мові постійно використовують українську мову. яким би не був нинішній національний підйом в україні, все одно необхідно визнати, що вплив російської культури і всього російського на наше життя дуже великий. саме з цієї причини настільки велика кількість людей у своєму щоденному житті ві перевагу саме російській, а не українській мові. через це іноді може здатися, що рано чи пізно російська мова повністю витіснить українську мову, таким чином, ми залишимося без рідної мови. що ж ми тоді будемо робити? які будуть наслідки цього? це цікаво обговорити, і саме це буде розглянуто в моєму творі. отже, що ж станеться з кожним з нас, і зі мною зокрема, якщо українська мова буде нами втрачена і перестане в повній мірі існувати? по-перше, ми втратимо частину своєї історії і, в деякому сенсі, знехтуємо пам’яттю величезної кількості наших історичних співвітчизників, які творили українською мовою. це стане серйозним ударом по нашій національній гідності. по-друге, ми втратимо можливість читати всі ті великі твори, які були написані українськими письменниками, в оригіналі, тим самим втратимо велику частину змісту цих творів. крім того, і по-третє, відомо, що пісні українською мовою вважаються одними з найкрасивіших у світі. ми втратам і це теж.