По уко мове 4 клас спробуй уявыты призедентом краины що ты зробыв щоб школярам було цикавише вчытыся и видпочываты написать для 4 класа

Всучасному суспільстві проблема освіти дітей рощвинута дуже давно,тому,якби я була президентом,я б зробила ремонти в усіх школах,щоб дітям було приємно проводити час у школі.надрукувала б багато нових підручників.я б модернізувала стиль навчання.зробила б уроки більш цікавішими за нових посібників.також непогано підписати угоди з закордонними навчальними .зробити програму обміну між школярами з-за кордону і українськими школярами.таким чином уроки іноземної мови,наприклад,стануть значно цікавішими,адже діти зможуть використовувати свої знання на практиці.для   відпочинку ж побудувала багато таборів,дитячих закладів для відпочинку,цікаві наукови музеї,де можна самому випробувати роль дослідника фізичних або хімічних явищ.

Нещодавно я була свідком досить бурхливої дискусії на дещо несподівану тему: чи потрібні сучасній людині усілякі правила поведінки, „доброго тону” і етикету? Переважала думка, що в наш прагматичний, мобільний і демократичний час всі ці „китайські церемонії” – річ абсолютно зайва. Цей висновок мене дещо збентежив, але водночас змусив замислитись: може і справді „добрі манери” – поняття застаріле? Та й на окремих диваків, які, аби відчинити двері на дзвінок, вдягають піджак, вітаючись, знімають капелюха, а видираючись з переповненого автобуса, намагаються подати руку дамі, ми найчастіше дивимося з іронічною посмішкою.

Якщо ж вдатися до невеличкого історичного екскурсу, можна згадати, що у дореволюційні часи гарні манери були обов’язковою рисою освічених верств. „Правила доброго тону” прищеплювалися змалечку, засвоювалися в гімназіях та інститутах шляхетних дівчат. А от після революції нові можновладці „гімназіїв не закінчували”, тож негайно скасували усі ці буржуазні витребеньки як абсолютно непотрібні трудящим масам. Втім, невдовзі совєтська еліта схаменулася і також захотіла чимось відрізнятися від простого люду. І правила доброго тону були знову повернені з небуття, щоправда у дещо зміненій формі „радянського етикету”.

Проте, як казали древні, часи міняються, і ми міняємося разом з ними. Нині у всьому світі відчутна тенденція до уніфікації та спрощення норм поведінки. Людство стає більш демократичним, вільним, розкутим. У наших стосунках менше формальності та умовностей. І це чудово. Але відсутність умовностей зовсім не означає безцеремонності й нахабства, а розкутість – розв’язності та грубості у поведінці. Вічливість і делікатність у стосунках потрібні нашим сучасникам так само, як і колись. І так вже влаштована наша психіка, що, якими б модерними і просунутими ми б себе не вважали, нову людину сприймаємо саме за її зовнішністю і манерами. То може ми зовсім даремно „списуємо” в архів оті старомодні „гарні манери”, правила і те, що колись називалося добрим тоном? Звичайно, дещо у цьому „кодексі” і справді застріло. Та переконана, що і найсучаснішій людині зовсім не завадить знати, як слід поводитися на діловій зустрічі чи офіційному прийнятті, кому, як і коли подавати руку і ще цілу купу не менш важливих речей. Бо ж ці правила вигадані зовсім не для того, аби ускладнювати життя „простим хлопцям”. Адже добрі манери – це, насамперед б висловити свою повагу до інших. А це – завжди цінується людьми і ніколи не застаріває. Втім – не меншою мірою це і повага до самого себе. А ще психологи відзначають: людина, яка володіє добрими манерами, дотримується правил доброго тону у будь-якому товаристві почуває себе впевнено і комфортно. Хай навіть оточуючі цього і не розуміють. Адже, як зауважив один розумний чоловік, „ ваші добрі манери – найкращий захист від поганих манер іншого”.

Любов… Це почуття надихає, окриляє, наповнює наші серця добром, світлом. Її можна проявити по – різному: словами, вчинками, жестами. Навіть один-єдиний погляд може сказати про всі почуття. Якщо придивитися, то любов можна побачити всюди, в найрізноманітніших випадках: коли батьки сварять свою дитину; коли вчитель виховує двієчника, щоб той себе добре поводив і краще вчився; коли на роботі колеги у скрутну хвилину безкорисливо підмінюють один-одного; коли ти бачиш заплакану, зовсім незнайому тобі дівчину, підходиш до неї, щоб якось зарадити її горю, втішити її; коли людина йде по дорозі, і бачить собаку с поламаною лапкою, забирає бідолаху до себе додому, доглядає, піклується про неї; коли підприємець, заробивши достатньо коштів, починає займатися благодійністю; коли подружжя бере з дитбудинку сирітку; коли ти їдеш в електричці, в вагоні з бідною людиною, яка не має свого даху над головою, від якої всі відсахнулись, але ти їй пропонуєш чашку гарячого чаю; коли холод пронизує до кісток, а тисячі людей стоять на майдані, заради майбутнього нащадків, заради благополуччя своєї країни; коли проходячи повз запашний кущ троянд, милуєшся ним, але йдеш далі, не зриваючи жодної квітки, бо розумієш, що це природа, яку треба берегти; та навіть коли ти просто не байдужий до оточення, коли ти сієш на землю добро – це все і є велика сила любові, яка перемагає все зло на землі. Озерніться навколо себе: ви оточенні цим почуттям. Воно є всюди: на землі, у воді, в повітрі тільки треба її розгледіти, відчути, усвідомити, а головне – самому віддавати часточку своєї душі, тим хто нас оточує, і тим хто її потребує. Я думаю, що якщо у кожному серці буде жити любов, то світ стане набагато добрішим, світлішим і радіснішим. Повноцінне життя без любові не можливе. Любіть життя, і все, що з ним пов’язано, і воно вам посміхнеться, подарує багато сюрпризів.