Іть написати твір на тему улюблені квіти мами

Мамены любимые цветы              маме нравятся полевые ромашки и гордые гладиолусы.             ромашки - это неизменны цветы наших лугов. существует много разновидностей ромашек. особенно мне нравятся маленькие солнышки, дружной семейкой колышущиеся от ветра на высоких тонких стебельков. сорвешь один стебель, а в руках - целый букет. листьев на таких стеблей совсем немного, и их не замечаешь. а каждый цветок - беленькое платьице с желтой сердцевиной. ромашки - нежные и трепетны цветы. без воды их головки поникают и, кажется, вот-вот погибнут. для моей мамы ромашки - воплощение хрупкой женственности.             совсем другое дело гладиолусы. это мужской цветок. высокой, крепкой стрелой взмывает он вверх. последовательно, один за другим снизу начинают раскрываться бутоны на его стебле. насыщенные тона в соцветия постепенно переходят к более светлой окраске там, где цветок разворачивается, демонстрируя сложную конфигурацию своей формы. узкие жесткие листья, поднимаясь вдоль стебля, укрепляют его. такой цветок не согнется даже от сильного ветра. для мамы они - символ мужской целеустремленности и стойкости.      

        з народженням кожної людини формується суспільство. іноді воно доброзичливе і співчутливе, та, частіше,  сурове і несправедливе. можна довго говорити: "в який жорстокий час ми живемо", а самому, потрапивши в цей бурхливий потік жадібності, суровості, злості - стати таким же. так було завжди, і завжди так буде. адже не дарма говориться в народі "з ким поведешся - того й наберешся". та чи всі змиряються? чи всі погоджуються і пливуть за течією життя? о, як же я надіюся, що ні!         людина сама обирає свій шлях. одні, опустивши голову, обирають змиритися і йдуть за долею в потоці з усима, не маючи ні сил, ні бажання щось змінити. другі - гордовито тримають свою голову, але теж пливуть  за цим брудним потоком. вони вважають себе гідними лідерами - та не міняють нічого.       якось мені довелося чути одну історію, про трьох хворих людей. коли лікар підтвердив їхні смертельні діагнози: один - тихенько ліг на ліжко, повернувся до стіни, та й заплакав; другий - сів на стільця і тільки твердив: "щось треба щось "; а третій - в думках молився богу і пішов за лікарем, намагаючись з’ясувати, чи є якесь можливе лікування.         закінчилася історія тим, що перший, лежачи обличчям до стіни, так і помер до кінця тижня. другий, наче, щось і хотів зробити, але не зробив. чекала його смерть через місяць. третій теж помер, але прожив, зі своєю сім’єю, ще 10 років.         тож вірю я, що є люди, які незважаючи на труднощі, мають сили духу та волі, протистояти , злу, байдужості і, навіть, смерті, як в тій історії про трьох смертельно хворих.                            

Кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя основи характеру людини у дитинстві, але характер розвивається протягом усього життя. тому я вважаю, що кожному потрібно усе життя вдосконалювати себе, прищеплювати собі корисні звички та добрі риси характеру, відмовляючись від поганих.  коли ми малі, нас виховують батьки. з часом ми дорослішаємо і стаємо розумнішими, тому можемо виховувати самі себе. розвивати свій розум, виховувати силу волі, вчитися добре спілкуватися з іншими людьми, уникаючи конфліктів  - все це ми можемо робити свідомо. я вважаю, що вдосконалюватися треба завжди, ціле життя. тоді с часом ти будеш ставати  кращою людиною.  якщо ми всі будемо постійно самовдосконалюватися, то у суспільстві буде набагато більше гарних людей - розумних, талановитих і працьовитих. тоді і країна наша буде ставати все кращою.