Твір на тему бережи здоровя змолоду

Часто людина не цінить того, що у неї є, і починає берегти це тільки тоді, коли майже втрачає. яскравий приклад цього - здоров'я. зараз ми всі здорові, тому й рідко замисливаємося над тим, що здоров'я потрібно берегти. нас навіть дратують вказівки дорослих: тепло одягатися, регулярно і правильно харчуватися, не затягувати з візитом до стоматолога. але всі вони мають рацію. якщо нехтувати здоров'ям, воно буде погіршуватися. берегти здоров'я треба саме зараз, коли воно міцне. майже кожен може навести кілька прикладів тому, як псують своє здоров'я люди, а потім бігають по лікарням у надії повернути хоч частину того, що колись мали, але не цінували. хтось не носив шапки і застудив вуха, і тепер погано чує. хтось цілий день їв бутерброди та пиріжки замість повноцінного обіду - і тепер вимушений сидіти на дієті, бо болить шлунок. хтось боявся піти до лікаря, хоча болів зуб - і втратив цей зуб, бо лікувати стало нічого. тому треба потурбуватися про своє здоров'я зараз. займатися спортом, харчуватися здоровою їжею, дотримуватися режиму дня, правильно вибирати одяг та взуття. тоді й здоров'я вистачить до старості. 

Хлібороб – це найпочесніша з професій. ці люди ближчі за всіх до землі, до прадавнього коріння української нації.наша земля дуже щедра, і такою вона була споконвіку. безкінечні золоті лани: їдеш і їдеш, і здається, що минають століття, а не хвилина за хвилиною.мій дядько – комбайнер. торік я гостював у нього саме під час жнив. хлібороби кілька тижнів жили на ланах і працювали так, як ніколи. мій дядько засмаг, лише карі очі світилися на усміхненому обличчі. погода радувала: ні дощів, ні мокви, тільки золоте сонце на золотому колоссі. "бачиш, яка важка наша праця, – сказав мені дядько. – недарма кажуть, що не земля родить, а руки хліборобські". я погодився з ним. дійсно, якби наші дорослі влітку не працювали від зорі до зорі й дозволяли б собі хоч краплю відпочинку, урожай був би, можливо, не таким щедрим. тепер в україні багато хліба, отже, рік до нового врожаю буде веселим і ситим. ось так хліборобські руки плекають хліб. колосок до колоска, зерня до зерняти – така вже вдача нашого селянина. адже недарма кажуть у народі: "буде хліб, буде й пісня".

1. стою в снігу по коліна зачарований (означено-особове) 2.стану в житті малою хвилиною, чорною гілкою на тополі (оз.-ос.) 3.по всій україні справжні коралі ще й тепер під назвою "доброго намиста" вважають великою цінністю. (неоз.-ос.) 4.за добро добром платять (уз.-особ.) 5.взимку та по весні курінь відчинено з ранку до вечора і цілу ніч(безос.) 6.починали пастушити звичайно з семи років(неоз.-ос.) 7.малим дітям часом набридає бути в полі(безос.) 8.умивай же біле личко дрібними сльозами (озн.-ос.) 9.хочу піти додому, та не можу ( оз.-ос.) 10.хочешь розповім про свої зимні канікули? (оз.-ос.)