Твір номєр 2 з теми памяток всторіі та культуріи

Біля св. софії. як тут тихо, як одразу входиш у світ високо­го,— сама молиться могутні тучі каштанів безшелесно сто­ять на варті золотих верхі боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!     софія — душа києва, душа україни. ніде так, як тут, не почу­ваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу.     витвір справді бого-натхненний, як казали і може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника (зі щоденника о. гончара).

Тарас григорович шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. моринцях звенигородського повіту київської губернії (нині звенигородський район черкаської області) у родині григорія івановича шевченка і катерини якимівни бойко. батьки шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта василя васильовича енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. через рік після народження тараса родина переїздить із моринців до кирилівки, у ній, окрім тараса, було 6 дітей - старші - катерина та марія, брат микита, молодші - ярина, марія, брат йосип.

Літо дбає-зима поїдає стихла пісня  -  тихо стало над степом.роса блищить на сонці - чисте срібло   поглянув я на ягнята  — не мої ягнята  зникає мова – зникає нація. ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря. темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить  сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину. закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси; зраділа зелена трава і підняла листочки вгору . всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на миколу