Скласти речення з словами: малесенький, розмальований, рибонька.

Маленький малюнок розмальований гуашшю рибки прикрасив обкладинку книги. так треба?

тарас шевченко довгий час  перебував у казематі петропавлівської фортеці. допити, довгі самотні дні й ночі в камері. багато пережив, передумав поет за цей час. якби не поезія, ми про це ніколи б не дізналися. поетові пощастило дістати аркуш паперу і записати на ньому тринадцять віршів. справжнім шедевром серед них є поезія «садок вишневий коло хати». у ньому немає узвичаєних художніх засобів, ніяких барв. вечір в україні постає перед читачем у всій своїй красі. чудові картини природи, працю і побут селянської родини бачимо за зорових і слухових образів, створених поетом: сім’я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає. дочка вечерять подає, а мати хоче научати, так соловейко не дає.

серед такої природи людині весело і спокійно. шевченко змалював дружну сім’ю, де панує взаємоповага, любов і гармонія. поезія викликає почуття гордості і захоплення красою природи. вірш написано у фольклорному стилі. він покладений на музику я. степовим, став народною піснею. вона легко запам’ятовується, так і хочеться зспівати:

садок вишневий коло хати,хрущі над вишнями гудуть,плугатарі з плугами йдуть,співають ідучи дівчата.

Только ему и было дело и радость — еда. просыпался он — ждал завтрака, от завтрака ждал обеда, от обеда — ужина. но и этой утехи он скоро лишился. ел он так много и так сладко, что испортился у него желудок и позыва на еду не стало. призвал он докторов. доктора дали лекарства и велели ходить каждый день по два часа на природе. было у одного богача всё, что желают люди. миллионы денег, и разубранный дворец, и красавица жена, и сотни слуг, и роскошные обеды, и всякие закуски, и вина, и полная конюшня дорогих коней. и всё это так прискучило ему, что он целый день сидел в своих богатых палатах, вздыхал и жаловался на скуку.

и вот ходит он однажды свои положенные два часа и всё думает о своём горе, что нет охоты к еде. и подошёл к нему нищий.

—  подай,  — говорит,  — христа ради, бедному человеку.

богач всё о своём горе думает, что ему есть не хочется, и не слушает нищего.

—    как не хотеть, барин, страсть как хочется!

«то-то счастливый человек»,  — подумал богач и позавидовал бедняку.лей, барин, целый день не ел.

услыхал богач про еду, остановился.

—  что же, есть хочется?

как не хотеть, барин, страсть как хочется!

«то-то счастливый человек»,  — подумал богач и позавидовал бедняку.