На горищі старого млина жила сова було в неї двоє маленьких совенят сова тішилась своєю малечею під крилами їх ховала дзьобиком пестела пісеньки співала які красиві совенята.

На горищі старого млина жила сова. було в неї двоє маленьких совенят. сова тішилась своєю малечею: під крилами їх ховала, дзьобиком пестела ,пісеньки співала. які красиві совенята!  

Наш світ досить жорстокий. Тим, хто нас оточує, часто потрібні елементарна підтримка або співчуття, треба лише озирнутися навколо. Хіба складе великих труднощів до старому перейти на інший бік вулиці через гучну магістраль, поступитися місцем інваліду, пропустити поза чергою жінку з дитиною? Іноді наша рука потрібна перехожому, що послизнувся в ожеледь. Наша небайдужість позбавить дівчину від нав’язливого хулігана, а добре слово — підбадьорить пригніченого друга.

Хіба складно сходити в аптеку за ліками для сусіда, розділити з кимось його горе, підставити плече у важку хвилину? Навколо багато людей, які потребують нашої до та захисту. Головне — не проходити повз, потупивши погляд…

Одного сонячного ранку на території королівства мови трапився курйоз. неждано-негадано з'явилися чужинці - дієприкметний та дієприслівник. вони, б'ючи себе кулаками в груди, кричали, що прийшли в гості до своїх, до діда дієслова та його дітей - сина прикметника та онучки обставини. ті, в свою чергу, обурювалися, кажучи, що то нав'язана чужинцями думка і до цих диваків ніякого відношення не мають. де ж таке бачено, щоб порядні прикметники та обставини відповідали ща якісь чужі запитання? ! пішли бідолашні на розсуд до королеви граматики, ану ж, вона має знати відповідь у цій ливеій ситуації. мудра правителька пояснила, що справді, колись давно у всіх потерпілих були спільні предки, тож вони є родичами. присоромлені дієслово, прикметник та обставина вибачилися, і навіть поступилися місцем у реченні. з тих пір дієприкметник та дієприслівник не зазнають поневірянь, та не всі народи їх прийняли, тому учні до цього часу роблять помилки. та, чесно кажучи, то вже зовсім інша казка..