Яке значення для людини має мова 5-7 речень

Кожній людині подобається своя мова.мені подобається українська мова,тому що я справжня українка.моя мова для мене рідна.я ніколи не зміню свою мову якщо я й уїду з україни я буду пам'ятати свою рідну мову.вона для мене чиста,рідна,одна-єдина,мелодійна.мені не подобаються такі люди,що живуть в україні і розмовляють по російськой.якщо ти розмовляєш російською мовою,для чого ж ти псуєш красиву українську мову.

у моєї мами найкрасивіші очі!

зелено-блакитні ( або , які там у твоєї матусі очи), добрі, неповторні !

вони ведуть мене по життю, і підтримуючи своїм променистим світлом.

з самого народження і до сьогоднішніх днів, коли я сама вже стала мамою, я дивлюся на ці рідні до болю очі, я читаю в них багато чого, різне, але безсумнівно повне любові і тепла до мене.

мамині очі-що може бути ближче і рідніше?

адже в них я бачила не тільки радість і сміх, була і тривога, наприклад коли я хворіла, і біль, безглузда, заподіяна мною по недолугості і малолітству, були сльози, причину яких я боялася запитати, але кому стояв у горлі і самій хотілося плакати.

а потім щось сталося-ми з мамою стали дуже блізскімі подругами, ми раптом стали розуміти один одного, як напевно тільки ще буває в ранньому дитинстві, коли мама-центр твоєї всесвіту.

ми разом ходили по магазинах, змінюючи стиль і мені і мамі, разом забігали в парфумерні бутіки і пробували новинки, разом ходили в кіно і багато, багато, багато говорили

і очі, ви знаєте, мамині очі світилися неймовірним світлом, вони заграли новими фарбами щастя! тов, це були напевно блізскіе, навіть я б сказала-найвищі моменти близькості мене і мами у моєму житті

тепер у мене теж є дочка, і вже я-мама, а моя мама-бабуся. ми живемо окремо, на жаль стали рідше бачитися. часом я лаю себе, що не маю такої чудової звички дзвонити мамі кожен день, але при найменшій можливості серце рветься туди, туди де мама, хочеться знову притиснутися до неї, відчути неповторну мамине тепло і побачити її чудові зелено-блакитні очі, очі, яких немає більше ні в кого на світі !

і тоді ми збираємося, стрибаємо в машину і летимо до нашої улюбленої бабусі і мамі !

бережіть мам, адже мама подарувала кожному з нас цей світ !

«хліб — усьому голова, — так кажуть у нас. хлібом клянуться, як ім’ям матері, батьківщини. тому що хліб — це життя, він вічний, як мати, як батьківщина. людина вирощує хліб. а хліб вирощує людину. виховує і перевіряє її на зрілість та мужність. і це також вічне, як світ. хліб не можна замінити нічим. старі люди люблять казати; «хліб — це святе». мабуть, тому, що були на їхньому віці роки, коли було слово «хліб», але не було самого хліба. і ще, мабуть для того, щоб ми, виходячи в світ, раз і назавжди прониклися трепетом до тих рук, що виростили та випекли цей високий та м’який хліб. він може навчити всіх нас шанувати працю та мирне безхмарне небо над головою. хліб — це багатство нашої країни. і його треба берегти і шанувати. адже так приємно бачити на своєму столі високу, запашну паляницю. в хорошій родині хліб ніколи не буде черствіти. але є люди, які не поважають хліб, його, коли він зачерствіє. вони не поважають той довгий шлях, який пройшов хліб, перш, ніж потрапити до столу, ту тяжку працю, що вкладена в нього, саму людину. тож бережіть хліб — мірило нашої вихованості, опору нашої духовності.