Склади по два речення з именникив уживаючи их у прямому и переносному слови океан(водний простир и будь який великий простир)

Здоров'я, на мою думку, це найдорожче, що має людина. А чи ти, людино, його бережеш і свідомо поліпшуєш? Якби можна було приникнути до землі та сказати: земле, дай мені трохи твого здоров"я. Але так буває тільки у казках. Насправді, у житті, треба самому щось зробити для землі, бо вона зовсім не є сама здоровою. Всі прекрасні ліси, чисті води, цілюще повітря - все це залишилося у глибокій давнині. Людина взяла від природи все, що їй було потрібне, а потім покинула її напризволяще. І якщо ми, кожен з нас, не усвідомимо, що землю треба відновлювати, ніякого здоров"я вона нам просто не зможе дати. Хлопці та дівчата, давайте разом вилікуємо нашу землю. Для цього кожен з нас може дещо зробити: посадити нові дерева, прибрати сміття навколо себе, не викидати нічого поза смітником і інших привчати до цього, менше користуватися пластиковими пакетами та посудом... Це звичайні дрібниці, але якщо б кожен свідомий громадянин так робив, ми б мали більш здорове, а значить, і щасливе суспільство.  

Объяснение:

Ось і закінчилось літо — найкраща, як я вважаю, пора року, коли весело припікає сонце, цвірінькають птахи, достигають смачні ягоди та фрукти. У цей час молодь відпочиває від навчання. Хтось поїде на річку, хтось — у літній лагер, а когось вже зачекався бабусин город.

Моє ж літо було незабутнім. Нарешті знайшовся час для справ, які не встигла закінчити протягом навчального року: намалювала пейзаж акварельними фарбами, навчилася пекти яблучний пиріг і навіть побувала в селі у дідуся. Він, до речі, майже кожного дня брав мене на риболовлю, і одного разу я самостійно витягла величезного коропа. Потім бабуся запекла його у духовці і, запевняю, це була найсмачніша риба, яку я пробувала. Дід сказав, це тому, що я сама спіймала її. А я думаю: це через те, що моя бабця — найкращий кухар у світі. Колись я навчусь готувати так само, як вона. Окрім риболовлі я ще встигла побувати у лісі: ми з батьками виїхали туди за суницею, з якої мама потім зварила смачнюще варення на зиму.

Та й взагалі, як на мене, то кожен провів ці три місяця незабутньо. Насамперед тому, що це — єдине таке літо в житті і більше воно не повториться, як би ми цього не хотіли. Будуть інші, але таке — ніколи. Саме тому я впевнена, що ця пора року — найкраща. Це маленьке життя. Зі своїми пригодами та своєю неповторною історією.